Зустрічайся зі мною
Дощ
Вони вийшли з кафе, не помітивши, як небо затягло хмарами. Коли перші краплі торкнулися її плеча, Аліна лише злегка зиркнула вгору.
— Тобі подобається дощ? — запитав Назар, дивлячись на неї збоку.
— Якщо я в підборах — не дуже. Якщо в компанії, яка змушує сміятися... — Вона знизала плечима. — Може, трохи.
Дощ посилився, краплі гупали по асфальту, по дахах автівок, по її волоссю. Вітер ніс аромат мокрого каменю й літніх спогадів.
— Тоді бігаймо, — несподівано запропонував він.
— Що?
— Бігаймо, поки все не змокло до нитки! — Назар уже схопив її за руку.
— Ти з глузду з’їхав, Назар Артемович! — засміялася вона.
— Я вже давно з глузду з’їхав. Десь між «Ти мені подобаєшся» і «я не хочу більше нічого приховувати».
Вони бігли, сміялись, перехожі озирались, але Аліна ні на мить не відпускала його руку. Її сукня липла до тіла, туфлі ковзали, волосся прилипло до щік — але ще ніколи вона не почувалася такою живою.
Коли вони зупинились під навісом квіткової крамниці, обидва були змоклі до нитки, дихали важко, як після марафону.
— Здається, — Аліна витерла краплі з вій, — я люблю дощ.
Назар повільно наблизився, поклав долоню на її мокру щоку, і прошепотів:
— Тоді дозволь мені бути тим, хто завжди триматиме над тобою парасольку… або бігтиме поруч.
#7036 в Любовні романи
#2873 в Сучасний любовний роман
сучасна романтична комедія з інтригою, блиском і краплею умовного шлюбу.
Відредаговано: 25.06.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
