Зустрічайся зі мною

“Кава з післясмаком”

Понеділок. 8:59.

Офіс ще пахне свіжим друком, вітром із відчинених вікон і… хвилюванням. Аліна стоїть біля свого кабінету. У руках — елегантна кавова чашка, у голові — тисяча думок.

— Дев’ята. Одна хвилина, — шепоче вона собі і вдягає усмішку «боса».

І тут… двері відчиняються.

Він заходить — у темному костюмі, з кавою для неї (так, її улюблена з карамеллю).
— Я прийшов.
— Знаю. У тебе три імені — було б дивно, якби ти ще й спізнився, — посміхається вона. — Хочеш знати, як пройти далі?
— Усе, що ти скажеш.

Аліна бере зі столу документ і кладе перед ним.
— Тут — нова угода. Не шлюб. Не фірма. Просто…

На папері жирними літерами написано:

“Договір про чесність між двома дурнями, які все ще вчаться довіряти.”

Він читає, посміхається.

— Тобто… у тебе є правила?
— Так. По-перше — жодної брехні. По-друге — одне побачення на тиждень. По-третє — якщо я плачу, ти мовчиш. Якщо ти — я підтримую.

— А по-четверте?
— По-четверте, — вона підіймає погляд, — якщо це коли-небудь стане справжнім… я сама скажу тобі "так". Не фірма, не батьки. Я.

Він мовчки підписує.
— Додаю пункт п’ятий.
— Який?
— Щоб кожного ранку був такий самий кавовий виклик.

І вони сміються — не тому, що легко, а тому, що цього разу по-справжньому.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше