Зустрічайся зі мною

“Угода чи... божевілля?”

Повтори ще раз, бо я, здається, погано тебе чую, — Оля сиділа з огірковою маскою на обличчі й ледь не впустила телефон.
— Ти що — погодилась вийти заміж по контракту?!

Аліна скрутилася калачиком на ліжку, тримаючи подушку як щит:

— Ні! Я ще думаю… Але, погодься, звучить як сюжет серіалу.

— Аліно, це життя, а не “Кохання за розкладом” з Netflix! — Оля зняла маску й почала метушитись навколо екрану. — А якщо він псих? А якщо у нього таємна дружина в Італії? А якщо...

— Олю, ти плутаєш з тими книжками, які читаєш, — Аліна засміялася.
— Насправді... він цікавий. Стриманий, але уважний. І, чорт забирай, знає, як замовити мою каву!

Так ось де слабке місце… — Оля зітхнула, а потім блиснула очима. — А він гарячий?

Олю! — Аліна жбурнула в неї подушку, але вже теж сміялась.

— Добре, добре… Але якщо ти підеш з ним “на публіку” — це вже не гра. Там будуть фото, журналісти, твої батьки з біноклем на балконі!

Аліна підвелася, подивилась у дзеркало.
Її очі світилися. Трохи страху. Трохи цікавості. І багато — азарту.

Завтра — перше “офіційне” побачення. В ресторані, де збирається весь гламур міста.

Оля примружилась:

У чорному платті з вирізом?

— Ні.
У тому… що каже: “Я в грі. Але це ще не твоє.”

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше