Зустрічайся зі мною

«Після»

Аліна зачинила двері за собою, спираючись на них спиною. В кімнаті було тихо. Так затишно тихо, що аж хотілося вдихнути спогади з вечора ще раз.

Вона скинула пальто, пройшлася босоніж по дерев’яній підлозі, обіймаючи себе руками. Усмішка ще жевріла на її губах — спокійна, майже щаслива, така, яку не бачило її дзеркало вже давно.

На столику у вітальні щось блиснуло.

Аліна підійшла ближче. Маленький чорний конверт. Її ім’я на ньому було написане впевненим почерком — “Аліна”.

Вона розірвала край, витягла листівку. Всередині:

**"Маю для тебе ще одну умову. Не бійся. Спробуй.

Побачимось завтра. 12:00. Готуйся до нового початку.

— Арсен"**

Поряд лежала коробочка. Маленька, акуратна, перев’язана срібною стрічкою. Вона відкрила її, і побачила тоненький кулон у формі компасу. Усередині — крихітний напис:

"Якщо загубишся — завжди знайдеш мене."

У горлі знову підкотився клубок. Вперше за довгий час Аліна не відчула себе загубленою.

Вона пройшла до дзеркала, одягла кулон — і посміхнулась собі. Бо знала: цей ранок стане іншим.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше