Розділ 10 . Маски, таємниці та шепіт у бібліотеці

Надя : 

​Весь день я відчувала на собі погляд Марка. Він не підходив, не задирався, просто... спостерігав. Його окуляри блищали на сонці, як два маленькі екрани.

​— Аню, він не зводить з мене очей, — прошепотіла я сестрі, коли ми зустрілися біля розкладу занять. — Навіть Рижик у рюкзаку весь час бурчить, коли Марк проходить повз.

​— Спокійно, Надю. Ми теж за ним стежимо, — Аня кивнула в бік Макса, який удавав, що дуже зайнятий телефоном, а насправді фотографував Марка для нашого «Архіву підозрюваних».

​Раптом Марк зупинився посеред коридору, розвернувся і пішов прямо до нас. Моє серце пішло в п’яти.

​— Ганно, Надіє, — він звернувся до нас так офіційно, ніби ми були на прийомі у королеви. — Гарні костюми готуєте на бал. Тільки пам'ятайте: срібло тьмяніє в тіні, а лисиці легко потрапляють у пастки, якщо шукають не ті джерела.

​Він розвернувся і пішов до виходу, залишивши нас у повній тиші.

​ Аня : 

​Слова Марка прозвучали як загадка... або як попередження.

​— «Срібло тьмяніє в тіні»... Він натякає на мій костюм Срібної Захисниці! — я відчула, як по спині пробігли мурашки. — Він знає наші плани, Надю!

​Ми кинулися до кабінету англійської, але Ігоря Михайловича там не було. Натомість на столі лежала записка, написана магічним чорнилом, яке бачили тільки ми:

​«Джерело нестабільне. Ворог уже в школі. Маски на балу допоможуть вам, але не довіряйте очам — довіряйте серцю і нюху Мушки».

​— Дівчата, дивіться! — Макс прибіг до нас, тримаючи планшет. — Я знайшов старі архіви школи. У 1926 році тут теж був такий «Марк». Він виглядав точно так само! Він не росте, він не змінюється.

​— Він — вічний мандрівник між світами? — прошепотіла Надя. — Або він і є той, хто створив цей портал?

 Надя : 

​Ми повернулися додому, щоб закінчити костюми. Мушка зустріла нас дивним звуком — вона не гавкала, а ніби співала. А Байт (якого Макс таємно приніс у сумці) раптом почав світитися не синім, а золотистим.

​— Аню, дивись! Коли вони поруч, магія змінюється! — я обняла Мушку, а вона лизнула мене в ніс. — Може, Марк шукає саме це? Нашу дружбу?

​— Або він хоче її розірвати, — серйозно відповіла Аня, приміряючи срібну діадему. — Бал уже завтра. І це буде найдовша ніч у нашому житті.