Розділ 8 . Урок магічного захисту та мушка - радар

Аня : 

​Спортзал був зачинений на "технічну перерву", але всередині відбувалося те, чого не знайдеш у жодному шкільному плані. Ігор Михайлович стояв біля синього кристала, який тепер пульсував тихіше, підлаштовуючись під ритм нашого дихання.

​— Магія — це як геометрія, — сказав він, малюючи в повітрі тростиною світну лінію. — Якщо правильно побудувати кут нахилу своєї волі, можна створити щит. Ганно, спробуй. Твоє серце-кулон — це фокус. Уяви, що воно випромінює тепло, яке захищає все, що тобі дороге.

​Я заплющила очі. Подумала про Надю, про маму, про наших котів і Мушку. Кулон на грудях став гарячим, і раптом навколо нас розлилося м’яке рожеве світло.

— Вийшло! — вигукнула Надя, плескаючи в долоні.

​— Добре, — кивнув учитель. — А тепер, Максе, твоя черга. Твій зв'язок із Байтом дає тобі силу швидкості. Ти маєш стати тінню, яку неможливо наздогнати.

​Надя : 

​Поки Аня і Макс тренувалися, я відчула дивний свербіж у носі. Рижик , який сидів поруч, раптом підскочив і випустив кігті.

— Що таке, Рижику? — прошепотіла я.

​І тут двері спортзалу почали дряпати. Але це був не привид і не завуч. Це було знайоме скавучання.

— Мушка? — я підбігла до дверей і прочинила їх.

​Моя собака залетіла всередину, як вихор. Але вона не просто бігала — вона кружляла навколо синього туману, який почав згущуватися в кутку за шведською стінкою. Мушка гавкала особливим чином, ніби попереджала про небезпеку.

​— Вона щось відчула! — крикнула я Ані. — Дивись, туман стає чорним!

​ Аня : 

​З темного кутка почала виповзати тінь. Вона була схожа на великого димчастого кота, але з червоними очима. Це був Пожирач Тіней — істота, що живиться магією джерел.

​— Не підходьте! — крикнув Ігор Михайлович, стаючи попереду.

​Але тінь була швидкою. Вона кинулася прямо до кристала.

— Максе, зараз! — скомандувала я.

​Макс зник і з’явився за мить прямо перед тінню, відштовхнувши її своїм новим щитом. Істота засичала, але тут у справу вступила Мушка. Вона схопила тінь за... хвіст? Виявилося, що магічні собаки можуть торкатися магічних істот!

​Мушка тягнула тінь назад, а Рижик з іншого боку почав шипіти так голосно, що звук перетворився на ультразвукову хвилю. Тінь почала танути.

​Я підняла свій кулон:

— Імені Охоронців Сердець — повертайся туди, звідки прийшла! — я спрямувала промінь світла прямо в центр тіні.

​Зі спалахом істота розчинилася, залишивши по собі лише запах озону та кілька чорних шерстинок на підлозі. Мушка гордо виляла хвостом, чекаючи на смаколик.

​— Неймовірно, — Ігор Михайлович витер чоло хустинкою. — Ганно, твоя собака — природжений радар. Вона відчуває розломи в просторі краще за будь-які прилади.

​ Надя : 

​Ми стояли посеред залу, важко дихаючи.  Рижик знову заліз у мій рюкзак, а Мушка вляглася біля кристала, охороняючи його.

​— Тепер ви розумієте, — сказав учитель. — Ви не просто учні. Ви — варта цієї школи. І це був лише перший розвідник. Попереду — велике протистояння.

​Я подивилася на Аню. Вона виглядала такою дорослою і сміливою.

— Ми готові, — сказала вона, і я знала, що це правда.

​— Тільки одна проблема, — додав Макс, дивлячись на годинник. — Наступний урок — алгебра. І якщо ми запізнимося, Марія Степанівна перетворить нас на тіні без жодної магії!

​Ми засміялися і побігли до роздягальні, ховаючи свої таємниці під шкільними піджаками.