РОЗДІЛ 9

Клер.

Через деякий час я лежала на дивані в його міцних і таких теплих обіймах, немов так і треба, спочатку ми лежали, мовчки, було чути тільки наше важке дихання, і биття його серця, але потім коли дихання нормалізувалося, він сказав:

- Клер?

-  що?

- Сподіваюся, ти зараз уже розумієш,  що це все значить?

- і що ж ?

- що тепер мови про жодну дружбу між нам вже не буде ...

- розумію, але…

- Ніяких, АЛЕ, Клер! 

- чому?

- Для цього вже пізно.. для всіх твоїх надуманих і нікому взагалі не потрібних «АЛЕ»

- Ерік… але, це….

- я все сказав, і навіть не сперечайся мила!

І я підняла голову з його грудей, подивилась на нього і сказала:

- Зате я не все сказала Джефферсон!

він з тяжко вдихнув і видихнув і сказав:

- Так, але я й так знаю, що ти можеш і хочеш сказати, так що не бачу в цьому ніякого сенсу.

- Ні, ти не знаєш!

- знаю… - з упевненістю сказав він

- так все мила тихо ... шшш..

І знову притягнув мене до своїх обіймів, обійняв так міцно, що чинити опір у мене не було сил і бажання..

- Хрен ти вгадав, що я буду тихо Ерік!

- мені, звичайно, подобатися коли ти сердишся, ти ще спокусливіша в цей момент, але зараз просто лежи тихо, гаразд?

- НІЗАЩО!

- Ну що ж ти сама напросилася!

І він перевернув мене на спину, руки затиснув у мене над головою, притиснувши їх однією своєю, і опинившись знову зверху і почав мене цілувати,  поки не зрозумів що я більше не буду опиратися.  Коли я заспокоїлася, він відпустив мене, ліг на спину, і знову обійняв мене. Після ми лежали обійнявшись, мовчки. 

І згодом я вирішила, що так більше не може продовжуватися, інакше я просто не піду звідси, причому до ранку, і зараз мені краще все-таки піти, тому й сказала:

- Ерік, я думаю мені час….

- може ще побудеш?

- думаю не варто

- а може все таки  залишишся?

- ні

- Як скажеш мила, тільки врахуй, я тебе сам відвезу, і ніяких таксі! і це навіть не обговорюється! Зрозуміло?

І я підвела голову і, подивившись на нього, сказала:

- Але ...

- навіть і не думай заперечувати!

- ох … гаразд - відповіла я, а що ще залишалося робити, все одно буде по його, я нікуди не дінуся

І він узяв мене за підборіддя і знову задоволено  поцілував, тому що вийшло по його. 

Після цього я піднялася і мовчки почала одягатися, він теж. Коли ми одяглися, він комусь подзвонив і сказав, що йде, потім узяв піджак, мене за руку і повів на стоянку. Там я побачила його червоний Jeep Cherokee . 

Коли сіли то всередині я оглянула швидким поглядом, що салон був шикарний і зручний, з усіма наворотами, з огляду на те, що в цьому я не дуже розбиралася, то і вникати в це не хотіла. У машині він запитав мою адресу, і я сказала, і ми одразу поїхали.

Враховуючи невеликі пробки в цей час  до мого будинку, ми дісталися приблизно за                   30-40 хвилин. Зупинивши машину, на парковці, він, узявши мене за руку міцно її, стиснувши, таким чином не давши мені втекти швидко ніж треба. подивився на мене і спитав:

-  ти як

- все добре

- точно?

- так

- точно  все нормально?

- Так.

- слухай Може тебе провести до дверей?

- Ні дякую Еріку, далі я сама!

- а може, гарненько подумаєш, а мила?

- ні, я вже вирішила, 

- точно?

- ТАК, знаєш по-моєму, ти вже отримав сьогодні, що хотів Ерік, навіть більше, ніж заслуговував…

- Ти помиляєшся, Клер я ще не все отримав, що хотів ...

- ось як?

- Так!

- я навіть не питатиму

- як знаєш..

- а може тоді на каву?

- тобі на ніч кава буде шкідлива!

- а  десерт?