Розділ 7: Вечеря

Розділ 7. Вечеря для двох

Тепер мої ранки стали значно гучнішими. Раніше я була єдиною, хто нагадував Людям, що мій животик порожній. Я ставала на задні лапки й співала свою найгучнішу пісню: «Уі-і-і! Кві-і-і! Де мій сніданок?». Тепер же, як тільки я починала свій концерт, зверху одразу лунало завзяте: шкряб-шкряб-шкряб! Це Булочка гризла прутики свого манежу на полиці, ніби підспівувала мені: «Я теж тут! І я теж хочу смачненького!».

Одного вечора Люди вирішили пригостити нас разом. Мене висадили на килим, а поруч обережно посадили Булочку. Перед нами поклали справжній скарб: великий соковитий шматочок огірка для мене і маленьку скибочку моркви та насіннячко соняшника для моєї сусідки. Хом’ячкам теж можна огірок, але зовсім трішки, тому їй дістався лише крихітний шматочок, а мені — цілий бенкет.

Я почала діяти професійно. Вхопила свій огірок і почала смачно ним хрумтіти. Але коли я на мить зупинилася, щоб подивитися на Булочку, я ледь не задихнулася від подиву.

Булочка не просто їла. Вона взяла насіннячко своїми крихітними лапками, і воно миттєво зникло! А потім вона почала запихати туди ж і свою моркву. Її щічки почали ставати все більшими і більшими, аж поки голова не стала схожою на пухнасту кульку.

«Кві-і?» — здивовано запитала я. — «Ти що, чарівниця? Куди ти сховала свій обід?».

Я так захопилася спостереженням, що помітила щось цікаве. Булочка так старанно вмивалася після свого мікро-шматочка огірка, що тепер вона вся пахла моїми улюбленими ласощами! Я наблизилася до неї, витягнула ніс і... мені дуже захотілося її лизнути. Мені стало цікаво: якщо вона так пахне огірком, то чи не стала вона сама на смак як огірочок?

Але поки я готувалася її лизнути, ця маленька розбишака зробила щось неймовірне! Вона різко підскочила до мого носа, вихопила мій останній шматочок огірка прямо з-під мордочки й завзято почала його гризти сама!

«Кві-і-і?!» — обурено писнула я. Я була в справжньому шоці. Така маленька — і така зухвала! Вона відібрала їжу у самої Бон Боні!

Я зрозуміла: ми дуже різні. Я — велика і спокійна, я люблю смакувати кожен шматочок повільно. А Булочка — маленька, спритна і дуже хитра «комора» на ніжках. Вечеря виявилася сповненою сюрпризів. Тепер я буду знати: коли поруч Булочка, огірок треба тримати міцніше, бо ця швидка сусідка не гає ні секунди!