Розділ третії: Велика Експедиція

Розділ 3. Експедиція в «Пухнасті джунглі» та магія Попкорну

Мій сучасний манеж на тумбі — це справжній замок, але я завжди підозрювала, що за його прозорими стінками існує цілий всесвіт. І ось сьогодні настав цей історичний момент! Людина вирішила, що настав час для великого прибирання: вона дістала мої мисочки, змінила підстилку на свіжу та чисту, а мене на цей час обережно спустила на підлогу. Щоб мені було затишно, вона простелила від самої тумби м’яку ковдру і лагідно прошепотіла: — Ну що, Бон Боні, поки я прибираю твій палац, пора тобі ставати великою мандрівницею?

Я опинилася на ковдрі. Повітря тут, внизу, пахло зовсім інакше — трішки деревом, трішки домашнім затишком і пригодами. Я зробила перший крок, потім другий... і мої лапки опинилися на самому краю ковдри, де починався великий Килим. Для Людей це просто підлога, а для мене — справжні Пухнасті джунглі.

Раптом десь у коридорі щось шелеснуло. СТОП! Я миттєво завмерла, перетворившись на пухнасту статую. Навіть мої вушка перестали ворушитися. Ми, морські свинки, знаємо секрет: якщо не рухатися, ти стаєш невидимим для будь-якої небезпеки. Я чекала цілу хвилину, затамувавши подих, поки не зрозуміла — це просто вітерець. Страх відступив, поступившись місцем радості.

Відчуття свободи так вдарило мені в голову, що всередині наче спрацювала невидима пружина!

БАЦ!

Я підстрибнула вгору, крутнулася в повітрі й приземлилася на всі чотири лапки. Потім ще раз і ще раз! — Дивіться! Я лечу! Я — Попкорн! — весело свистіла я. Я носилася по килиму навколо своєї тумби, наче пухнаста біло-руда блискавка: стрибок — розворот — уіііп!

Трішки заспокоївшись, я побачила попереду двох величезних сірих звірів. Вони лежали нерухомо біля дивана. Я обережно підкралася ближче, знову завмерла на секунду для перевірки, а потім сміливо торкнулася одного носом. Це були Кімнатні Тапочки. Вони пахли Людинами і були дуже зручними для того, щоб за ними ховатися.

Я дослідила кожен куточок біля своєї тумби, поки не почула знайомий голос: — Ну що, мандрівнице, твій замок готовий!

Людина обережно підхопила мене під животик і підняла назад, у мій високий прозорий палац. Як же приємно було знову опинитися вдома, де пахне свіжим сіном! Я залізла у свою лежанку-пончик, витягнула лапки і солодко заплющила очі. Тепер я не просто домашня свинка. Я — Бон Боні-Дослідниця Джунглів, якій підкорилися навіть Тапочки-Велетні!