Після цього я вирішила, що більше не буду ні писати йому, ні відповідати на його повідомлення. Наступного ранку коли я відкрила свій телефон, побачила від нього повідомлення:
-"Привіт! Як спалося?"
Спочатку я не хотіла йому відповідати але всередині мене ніби щось змусило мене це зробити.
Для нього я була просто другом, з яким можна поговорити коли тобі скучно. Це мене дуже дратувало але я стримувалася. Згодом вияснилося, що я для нього НІХТО. І ми знову посварилися. За останній час сварки ставали все серйозніші. Я дуже прив'язалася до нього але він просто мовчав.
Мені хотілося багато чого йому розказати але він навіть близько не хотів мене слухати. Йому було це не потрібно. Про наше спілкування думала тільки я, перший крок на примирення також робила я навіть якщо була й невинна.
Я просто хотіла зробити все для того щоб бути поруч з ним. Але він про це навіть не думав.
Ще досі не можу зрозуміти чому я так прив'язалася до нього. Але коли його не має поруч думати про щось інше надто важко. Скільки разів я б не казала що люблю його він нічого не відповідав.