Глава 1

Сиділа за столиком в кафетерії, і розуміла, що ненавиджу. Хотіла заплакати але стрималася.

За останній час мої думки були тільки про нього. І не можливо було думати більше ні про що. В голові тільки те, як ми познайомилися і проводили разом час. 

Він був високий, красивий, розумний але його друзів я просто терпіти не могла. Літом, коли ми вперше познайомилися і я його побачила, здалося, що світ зупинився. Його звали Святослав, як на мене це ім'я підходило йому ідеально. Ми навчалися в одній школі але ніколи не помічали один одного.

Мені не треба було довго думати, що ж сталося в той чудовий теплий день. Я ітак розуміла, що вперше закохалася. Але також вперше я не знала, що мені з цим робити.

*****

Але пройшов час і на День святого Валентина я вирішила зізнатися йому в своїх почуттях. 
Я дуже пошкодувала, що тоді написала йому і хотілося повернути час назад. Але це було зробити уже неможливо. 
Згодом ми почали спілкуватися як друзі але моя симпатія до нього не пропадала. Він знав, що подобається мені як хлопець, а не як друг але не звертав на це увагу. 
Ми спілкувалися кожного дня. Він знав про мене все, так як і я про нього. Але одного дня ми посварилися і він мене заблокував... Я плакала кожної ночі, бо він став для мене як рідна людина і я не могла уявити свого життя без нього...
Пройшло декілька місяців і він знову вирішив нагадати про себе. Я пробачила йому все що він сказав мені погане і ми знову почали писати один одному кожного дня. Здавалося б все круто, життя налагоджується але одного разу я вирішила познайомити його зі своєю давньою подругою, яка зараз живе у Чехії. Але згодом я зрозуміла, що за останній час це була найбільша моя помилка. Цим самим я почала ревнувати Свята до всіх. 
Одного разу він мені сказав:
- " Ревнувати - це нормально. Але ревнувати коли між нами нічого немає це ненормально".
Після цих слів всередині мене ніби все перевернулось. Чути це від людини яка тобі подобається майже два роки дуже боляче.