Розділ 20

 - та не мовчіть, скажіть що з татом? - не витримала я, мама взяла мене за руку

 - ваш чоловік живий тільки у складному стані, зараз він у палаті без тями, повинен прокинутися через 2-3 години - я полегшено зітхнула коли почула, що тато живий..

 - можна побути з ним? - спитала мама

 - так можна, коли прокинеться повідомте мене - мама кивнула і лікар пішов, мама обняла мене

 - Камі, він живий.. - тихо сказала вона, я міцніше притиснула до неї.

ми зайшли в палату, я підійшла до тата

 - тато мій, я чекаю коли ти одужаєш і зможеш обійняти мене - я сіла на диван, щоб мама могла сидіти поряд з ним.

вона сіла на стілець і взяла його за руку і притиснула до себе, вона дивилася на нього таким закоханим поглядом. стільки років разом, а кохання у них все таке ж сильне. я захоплююсь ними, вони найкращі..

 - ВІД ОБЛИЧЧЯ ДЕНИСА - 

я відкрив очі, я знаходився у білій кімнаті. оглянувся сторонами, біля мене на стільчику сиділа Ніколь, а на дивані лежала Камелія. Ніколь тримала мою руку, я стиснув її руку

 - Ніколь - тихо сказав я, вона глянула на мене

 - Денисе, ти прокинувся, нарешті - вона піднялася і хотіла йти з палати, я втримав її за руку

 - чекай

 - Денисе, треба, щоб лікар тебе оглянув - я кивнув і відпустив її руку, вона вийшла з палати, а повернулася з лікарем

він оглянув мене і щось записав на папір, спитав про моє самопочуття і пішов

 - Ніколь, я повинен все розказати тобі - тут прокинулася Камелія і побачила, що я прийшов до тями. вона підбігла до мене

 - тато, ти прокинувся! - її обличчя засяяло легкою посмішкою, я легко посміхнувся і взяв її за руку

 - так, зі мною все добре. не хвилюйся квітко - нас перервав стукіт у двері, зайшов Давид

 - Давиде, йди звідси - сказала йому Камелія і відпустила мою руку

 - я хочу тільки поговорити і піду, якщо ти так хочеш - хлопець глянув на мене і відвів погляд

 - ні, немає про, що говорити. йди - він глянув на Камелію і вийшов. Камелія підійшла до вікна і дивилася в нього

 - квітко - вона повернула голову до мене

 - якщо кохаєш, йди до нього - вона опустила голову і витерла сльозу

 - ти зараз тут через нього, я не можу так тату.. 

 - я живий, зі мною все добре. декілька днів побуду в лікарні і повернусь додому. я ж знаю, що він тобі не байдужий і ти йому.. не роби боляче вам обом - вона покрутила головою і глянула у вікно. Ніколь підійшла до неї і торкнулася плечей

 - Камі, тато правий, якщо кохаєш то піди. поговоріть з ним і не робіть того через, що обом буде боляче. ти ж бачиш як він шкодує про це, зараз стоїть перед вікном і дивиться на тебе, не пішов додому. піди до нього - я повернулася до мами

 - як я зможу бути з хлопцем, через якого постраждав мій тато? 

 - не думай про мене, йди до нього - вона ще раз глянула у вікно і на нас з Ніколь і вибігла з палати

Ніколь підійшла до мене і сіла на край ліжка

 - ти справді хочеш, щоб вона була з Давидом?

 - вона його кохає, а я лише за кохання. згадай коли я був без тебе пів року, але зрештою я знайшов тебе і ти зараз зі мною - я посміхнувся

 - мені і досі прикро за той вчинок - чесно сказала Ніколь

 - зате я зрозумів, що не зможу без. я кохаю тебе дуже сильно - вона посміхнулася

 - і я тебе кохаю - я трохи піднявся і поцілував її