Розділ 11 (Давид)

після сніданку, я прибрав на кухні, а Камелія пішла в душ. ідучи до сходів пролунав дзвінок у двері, я підійшов і відкрив. це були батьки Камелії. вони зайшли у вітальню

 - а де Камі? - спитала Ніколь Ігорівна

 - пішла в душ, скоро вийде

 - ти весь тиждень тут був? - до мене підійшов Денис Іванович

 - так, ви не подумайте нічого такого. я Камелії не торкався взагалі. я її дуже сильно кохаю, просто я не хотів її одну залишати. нам разом було добре, вона була задоволена зі мною - він посміхнувся

 - вірю, ти хлопець добрий і довіру викликаєш - вони сіли на диван, я стояв. побачив як спустилася Камелія

 - ви вже приїхали - вона підійшла і обняла їх, сіла на диван біля матері

 - сідай Давиде, не стій - сказав її тато, я сів на диван і глянув на Камелію і її матір які сиділи на проти нас з Денисом Івановичем

 - ви нам нічого сказати не хочете? - я глянув на її батька

 - хочемо, ми з Камелією разом - я перевів погляд на Камелію, вона почервоніла трохи, її мати посміхнулася, Денис Іванович спостерігав за моєю поведінкою

 - я знаю про сон, вчора відбулася остання гонка. я продав мотоцикл і заплатив людині яка цим займається. я тепер не займаюся цим, знайду нормальну роботу і буду працювати у вільний час від навчання

 - Давиде, пішли на гору. хочу поговорити - я глянув на Дениса Івановича, кивнув і ми піднялися на гору і зайшли в кімнату подібну до офісного кабінету. він сів на стілець, а мені вказав на диван

 - ти справді готовий покинути те чим займаєшся заради Камелії? 

 - так, я в цьому серйозний. від першої зустрічі закохався у неї, вона мене відштовхувала, не вірила

 - але ж ти розумієш, що вам по 17 і ці стосунки одруженням можуть не закінчитися

 - мені всеодно, я хочу хоча б трохи прожити з нею. у мене немає нікого, тільки вона. вона стала мене як повітря

 - а що з твоїми батьками?

 - мама покинула нас з батьком коли мені було 3, а з часом батьком теж від мене почав сторонитися. потім же жінку собі нову знайшов, зараз сім'я у нього своя - його погляд якось пом'якшав, він підійшов і сів на диван 

 - я не міг цього знати, але хлопець ти сильний і з усім впораєшся. якщо ти і справді готовий піти на такі кроки заради моєї дочки, я буду дуже радий бачити такого хлопця з нею - ми встали і дивилися один на одного

 - з очей Камелії і сльозинка не впаде, вірте мені 

 - вірю і дочку довіряю - ми потиснули руки і повернулися у вітальню до Камелії і її матері

 - якщо ви не проти, я викраду Камелію - ми всі посміхнулися, батьки не заперечили нам і ми пішли 

якби я хоча б думку припустив про можливість цього всього, ми б зараз тут обоє не знаходилися б..

невже вона мене зненавидить після цього? господи, її погляд..