Розділ 4

в ранці я з батьками поснідала і провела їх. побігла в свою в кімнату, сіла на ліжко і взяла ноутбук включила "Супермаму" та почала дивитися.

вже на 20-й хвилині перегляду я зупинила відео і пішла у ванну. вмилася холодною водою і глянула на своє відображення в дзеркалі. я зблідла і мене нудило, напевно той йогурт який я їла на сніданок не був першої свіжості.. я пішла на кухню, знайшла таблетки і випила, піднялася в кімнату і взяла телефон. висіло повідомлення від незнайомого номеру, я відкрила чат і глянула на аватарку, звісно хто б сумнівався. Давид, це був Давид

Давид: привіт, чому тебе в школі немає? щось сталося??

Камелія: привіт, просто погано почуваюсь. - його відповідь відразу ж з'являється в чаті

Давид: я можу після школи до тебе заглянути?

Камелія: для чого? ти вчора зробив все можливе, щоб я нічого від тебе НЕ хотіла

Давид: маленька, мені прикро, що так вийшло. я голову геть втратив. хочу поговорити про це також - тут я задумалася, а для чого йому потрібно говорити про це? через 10 хвилин роздумів я йому відповідаю

Камелія: добре, я чекатиму тебе. Шевченка 23

Давид: дякую, що погодилася) - я проігнорувала повідомлення і продовжила перегляд телепередачі. звісно я вже почала сумніватися, що вчинила правильно. але нехай буде вже так, ніж ніяк.

я глянула на годинник, у нас як раз закінчилися уроки

лунає звук повідомлення і я бачу, що це від Давида

Давид: я вже їду до тебе, щось потрібно?

Камелія: ні, нічого не треба

Давид: ну добре, 10 хвилин і я в тебе - я переглянула повідомлення, та думаю собі: з такою швидкістю як ти їздиш то і за 5 хвилин можна приїхати.

я спустилася в низ і сіла у вітальні на диван чекати його. ну не довго я й сиділа, почула дзвінок і пішла відкрила двері

 - привіт - першим привітався Давид, він важко дихав, наче біг від школи до мого дому

 - привіт, проходь. а чому ти так дихаєш? біг чи що? - він пройшов та роззувся, ми пройшли у вітальню

 - якщо чесно то так, біг. мотоцикл зламався десь від десяти метрів від школи, а я хотів пошвидше побачити тебе, ну тобто поговорити тому й біг як дурень - я легко посміхнулася

 - тоді сідай на диван і відпочивай, бігун. я зроблю нам чай хочаа..ти ж після школи, голодний напевно?

 - ну якщо чесно то так - він ніяковіло посміхнувся

 - ходімо на кухню, погодую тебе, але якщо ти будеш прислуховуватися до того, що я кажу

 - добре добре, згоден - ми зайшли на кухню, він сів за стіл, а я взяла продукти та почала йому готувати

 - чому ти називаєш мене маленька?

 - ну ти низького зросту, тож коли побачив тебе то відразу це було перше, що подумав про тебе. тобі не подобається?

 - та ні, просто цікаво стало

 - ти справді вибач мене за вчорашнє, я просто перестав контролювати себе коли торкнувся керма. я як божевільний, мені прикро - я поставила на стіл їжу і чай

 - головне, що ти зрозумів це. а зараз їж - він посміхнувся, почав їсти, я сіла і зробила ковток чаю

 - ти дуже смачно готуєш, дякую - я заправила волосся за вухо і усміхалася кутиками губ

 - їж їж, це лише один раз тобі пощастило так - він глянув на мене і виделку поклав в тарілку

 - ну вмієш настрій зіпсувати

 - це взаємно кицику - я посміхнувся і відпила чай. він поїв і хотів ставати мити посуд, я забрала його

 - ти гість, я сама приберу потім. ходімо у вітальню - ми пішли, сіли на диван і я дивлюсь в його очі 

 - я не хочу з тобою воювати, давай просто будемо друзями? - я не можу відірвати погляду від його очей, вони так затягують дивитися вічність в них

 - Давиде, ее.. ну так, я згодна. це треба було зробити з першого дня 

 - у нас не вийшло - він відвів погляд

 - у нас ще 6 місяців, щоб налагодити стосунки, а потім ми назавжди розійдемося

 - ні, я зроблю все можливе, щоб за ці 6 місяців ти стала моєю дівчиною - його посмішка, очі, гарне обличчя він наче зачаровує..

 - тобі напевно час йти вже - він кивнув і я його провела, повернулася в свою кімнату і думала про всю ситуацію з ним..