Вона погано зараз розуміла слова і геть не відчувала температуру чаю. Було холодно. У нього на кухні підлога холодна. У неї постійно мерзли ноги. А зараз зсередини все покривалося льодом. Щойно почало руйнуватися її щасливе життя і мрії. А він щось каже.
Сонячний дивовижний суботній ранок. Вони прокинулися разом, деякий час поніжилися в ліжку, посміялися з якихось дурниць. Така гарна майже сімейна ідилія. Трохи боліла рука в тому місці, де вона зачепилася за гитару. Коханий чоловік готував сніданок. Яєчню. Звісно, вона готувала краще! Але потім, коли будення поглине їхні почуття, скільки вона готуватиме тих сніданків? Тому зараз насолоджувалась.
Чай заварив в заварнику для неї. Її дратували одноразові пакетики та розчинна кава в його кухні. Як таке можна пити? Нічого, вона навчить його гарного смаку. Потім.
"Нічого, любий! Я вже заказала чудові чашки ручної роботи спеціально для твоєї кухні. Зелену тобі і помаранчеву мені. Вони пасуватимуть до твого дурного лісу на шпалерах."
Налив чаю їй, собі. Всівся навпроти і розпочав:
"Дурнинку. А я вважала, що ти оберігаєш мою свободу і мій спокій. От дурепа. Так, ти мені і прізвище своє не повідомив, і дату народження, і з мамою так і не познайомив. Чи мені просто зручно було на це не звертати уваги?"
На його обличчі проявлялось нерозуміння від безглуздості запитання. "Кожна жінка повинна бути господинею в хаті - це ж просто. Мене не можна кохати. Я цього не розумію. Навіщо ти задаєш такі питання?" - можна прочитати на ньому.
"Ну от. І тут борщ та ганчірка в пріоритеті. Ну скажи ж мені, що я для тебе важлива, як особистіть! - боліло і вблагало все всередині. - Заради цих слів я здатна, навіть, перетворитися на господиню. Колись вже вийшло. І зараз зможу. Тільки скажи, що тобі я потрібна. Я! Не якась абстрактна господиня в хату!"
Вона згадала той епізод, про який говорив чоловік. Вони їхали в автівці, він задавав питання:
Ти так легко погодилась на зустріч з моїми батьками?
Я подобаюсь батькам зазвичай. І я не збираюся за тебе заміж. От якби збиралась, хвилювалась би.
Погралася в вільну жінку! От дурепа! І хто її за язика тягнув? Хотіла показати, що не збирається обмежувати його свободи та права вибору. А виявилось…
По ногах холод пробирався вище. Туди, де ще годину назад було гаряче від нього. Каменіло та покривалося льодом все.
"Зараз до серця добереться" - мляво текли думки.
Маленьку чарку для горілки він наповнив до країв. Звісно, протер її перед тим, як наливати. Повна чарка виблискувала в рідких променях сонця.
Вона подивилась на нього знищувальним поглядом. Випила майже все.
Із рота, з горла, глотки, стравоходу пішов тілом вогонь, туди, вниз. Зучтрівся з холодом. Вигнав його.
"До серця не дійшло", - також мляво думала вона.
#2359 в Жіночий роман
#10579 в Любовні романи
#4155 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 30.06.2020