Глава 13

Дощ та волога залишилось в Києві. В Чернігові вже було сухо та трохи прохолодно. Дівчина перевдяглася, взяла червоні джазовки, побігла на тренування. «Тільки не думати про нього, тільки не сумувати без нього. Заповнити  кожну секунду якоюсь діяльністю!»

 Швидко пробігла до зали, як завжди, запізнилася, перевзулася, трохи привела до ладу дихання.

- Невеличку розминку. Потім попрацюємо. З чим хочеш попрацювати сьогодні?

- Як завжди. Перенос ваги, слідування за партнером, музикальність.

 - Починаємо. Голова. Наклони. Вбік. Вліво. Вліво-вправо.  Вперед. Назад. Напівколо спереду, обережно. Плечі. Руки.  

 Дівчина дивилася за тренером в дзеркало, механічно повторювала всі рухи. Збудження та радість після зустрічі з дівчатами з Клубу та подругою пройшли. У неї було твердий намір зустрітися сьогодні з тим чоловіком. Навіщо? Цікаве питання. На яке в неї немає  відповіді.

- Коліна. Стопи. Трохи потягнутись. - Голос тренера періодично виводив зі стану  задумливості.  Невеличка   розтанцьовка.

 Поставив  музику з повільним темпом та провів її  у танець. Тіло  слухались погано, зайнята думками, жінка напружено згадувала, як ставити ноги, слухаючи музику. Як колись, не розуміла, де сильна доля. Почала  вгадувати, що треба робити. Виходили незграбні рухи. Вона втрачала рівновагу. Робила дерев'яні рухи не в музику. І, взагалі, задоволення не отримувала. Хотілось розвантажити голову, а вийшло що тільки в себе мучає. І тренера заодно.

- Ти чого така напружена? Розслабся.

- Я тобі казала, що ще кілька місяців я завжди була така дерев'яна. Більш-менш нормально танцюю п’ятий місяць. А до цього два роки була дівчинкою-Буратіно. 

- Розслабся. Вимкни голову і просто слухайся. В тебе все добре виходить, тільки не переймайся зайвими думками. Давай спробуємо ще раз.

 Вона  зібрала всю волю в кулак, щоб не розплакатися. Подумки подякувала тренерові за терпіння і просто почала відчувати своє тіло, музику. Закрила очі, наслідувала імпульсам, який давав партнер. Ця просто магія з заплющеними очима завжди спрацювала! Коли було потрібно зібратися і відстежити, чи вона починає вгадувати, чого хоче партнер на танцполі, чи вона дійсно слідує ведінню, завжди діяла.

 Так, почала відчувати підлогу під собою.  Розслабилися руки. Дихати стало легше. Зайві думки вилетіли з голови. Вона змогла зосередитись на занятті.

- Добре молодець. Бачиш, все виходить.

- Так, дійсно. А ось тут я трохи не розумію.

- Так, отут треба відпрацювати. Давай без музики розберемо цей елемент.

 Допоки  вона намагалася розібратися в тому, куди як переноситься вага, які м'язи задіяні в цьому елементі, які імпульси надає партнер, як саме на них реагувати, весь інший Всесвіт перестав існувати. Танці були гарним засобом розвантажити голову, почати слухати себе, знаходитись тут и зараз, відчувати себе, своє тіло, музику, давати відповідальність чоловіку. При цьому відповідаючи за свою роль в танці. Непомітно сплинула година заняття.

- Дякую тобі велике! Так чудово, що ти мені написав і вийшло позайматися, в мене не завжди виходить з нашими хлопцями на групі то все відпрацьовувати. Я не завжди розумію, де мої помилки, а де помиляється партнер. А тут є така нагода піднятись рівень майстерності. Так приємно, коли партнери, яким я завжди наступала на ноги, роблять компліменти, що я стала краще танцювати! Дякую вам!

-  Будь ласка, до зустрічі на тренуванні.

 Вийшла з залу, ввімкнула телефон. Побачила в  месенджері купу повідомлень від її візаві на сьогоднішній вечір. «Якого біса мене так дратувати і писати так часто і так багато! Я ж йому людською мовою написала, коли звільнюся!»

- Так, я вже звільнилася за півгодини можете зі мною заїжджати.

- Зустрінемось там, де зустрілися минулого разу?

- Так, можете об'їхати жовту будівлю та зупинитися. Там мій будинок, у дворі.

- Добре чекаю на тебе.

«Добре, що не треба хоча б робити макіяж. Що вдягти?» Вдягла сукню нижче коліна, туфлі. Макіяж ще тримався з самого ранку. «Як добре, що цей макіяж передбачає  легку неакуратність, його можна не поправлятися»

«Ой, ні!»

- Привіт! Ти вже приїхала з Києва?

- Так, я вже вдома. Встигла сходити на тренування.

- Тренування в суботу?

- Так, у мене було індивідуальне заняття. Відпрацьовували деякі елементи, які я не можу виконувати.

- Що плануєш робити?

- Планую зустріч з друзями. - Це був перший раз, коли вона йому збрехала. Начебто і не давали вони один іншому ніяких обіцянок. Навіть  не були парою. Але були гидкі відчуття, що вона когось зраджує. Напевно, себе.

- Друзі  з танців?

- Ні. -  вона не стала давати ніяких подробиць. Намагалася хоч тут говорити максимальну правду.

- А у твоїх хлопців з танців є якісь шанси з тобою зустрічатися?

- Ні. Я вважаю це недоречним. На мій погляд, це трохи неетично. Я ж туди ходжу займатися та отримувати задоволення. Вибач, мені вже пора.