Глава 12

Як і передбачала, наступний робочий тиждень видався важким. Вона не звикла працювати цілий робочий день, нікуди не виходячи на перерву. Доводилося контролювати весь робочий процес. Енергією наповнювали спогади про вечірку. Ноги, які гуділи до вівторка. Друзі, з якими зустрілася. Партнери, які робили компліменти тому, як вона почала гарно танцювати. Інші партнери, які ніколи не знали її незграбою. Улюблені тренери, у яких вчилася раніше, з якими залюбки танцювала. Це була ідеальний вересневий вечір.

 А зараз були вересневі будні. Ще за часів роботи в школі вона своєрідно ставилася до вересня місяця. Це, як понеділок, після довгих вихідних. Начебто й рада всіх бачити, але працювати поки що немає хисту.

Дуже втомлювалася вечорами. Тихо раділа, що її місцевий кавалер не дзвонив. Дорогою додому завжди відпочивала біля кожного фонтану. Круговий навкруг дерева, де можна почуватися на острівці і слухати шум води.

Читала офіційний сайт про місто. «Місто Чернігів - це адміністративний, промисловий, економічний і культурний обласний центр України. Він розташований на півночі України, у 140 км від Києва і 60 км від Славутича. Населення Чернігова складає близько 300 тис. чол.

Відповідно до історичних досліджень історія міста починається з 7 ст. н.е. і нараховує більше 1300 років. У Чернігові є багато древніх церков і соборів, що містять пам'ятники древнього живопису і архітектури 11-12 ст.

На даний час деякі з соборів відкриті для богослужінь, а в деяких із них розташовані музеї.

У сучасному Чернігові, розташованому серед мальовничих пейзажів ріки Десна, мотиви теперішнього міста унікально сполучаться з древніми архітектурними пам'ятниками. Місто дуже зелене, і, звичайно ж, його визначні пам'ятки варто подивитися. Особливо це стосується його історичної частини, яку називають "Вал". Тут є тінисті парки, білосніжні церкви і золоті куполи. Прекрасні музеї і дванадцять гармат, які були подаровані місту Петром І.

Пам'ятники і меморіальні плити розповідають історію боротьби за незалежність у роки Першої і Другої світових воєн. Серед 22 відомих архітектурних пам'ятників 10-19 ст. найбільш видатними є Спасо-Преображенский собор, Собор Св. Бориса і Гліба, Успенський собор, Церква Св. Параски, Свято-Ільїнська церква, Єлецький монастир, Церква Св. Катерини і Троїцький собор, із дзвіниці якого можна побачити панораму Чернігова.

Чернігів також є і культурним центром. У місті є Драматичний театр, Молодіжний і Ляльковий театри, Філармонія, кілька будинків культури і кінотеатрів.

Чернігів є дуже компактним містом, тому з Валу можна дуже легко добратися до його центральної частини, де пам'ятники старовини прекрасно сполучаються із сучасними адміністративними будинками, магазинами, кафе, готелями.»

Пішохідний фонтан, який завжди атакували діти із веселим галасом, бігали туди-сюди. Фонтан у парку навпроти дому. Часто залишалися послухати його. Вкотре помилуватися, як музикально танцює. Заодно така візуалізація допомагала краще розуміти музику. Значить, ще краще танцювати наступного разу.

Через два або три зателефонувала дізнатися, як рибалка пройшла. Голос у чоловіка був дивний. Вони про щось сперечалися. Він намагався спровокувати конфлікт.

- Можеш назвати мене мудаком!

- З яких радощів? Ти зануда рідкісний, це так. Але мудаком мені немає за що тебе назвати.

- Пам'ятаєш, коли ми їхали на озера? Ми зупинялися в дорозі?

- Пам'ятаю. Там у тебе щось було з колесом.

- Якби ми тоді не зупинилися, і я їх не підкрутив, в дорозі могло відірватися колесо. Або обидва і ми могли потрапити в аварію.

Дівчина довго мовчала. От в чому причина його дурного настрою тоді!

• Але ж цього не трапилось. Ти зробив все вірно. Тож я тобі можу тільки подякувати. Називати мудаком мені тебе це одно немає за що. 

Після цієї розмови вона вирішила першою йому більше не дзвонити. З одного боку, було дуже складно не чути його голос, не відчувати його рук, не відчувати його підтримки. Але, з іншого боку, вона не хотіла, щоб він бачив її в такому стані. Втомлена, розгублена, роздратована, саркастична. Їй подобалась бути для нього веселою та легкою. Непомітно дісталася п'ятниця. А там і субота, і поїздка до улюбленого міста. 

Прийшло чергове повідомлення із запрошенням зустрітися від її ще одного нового знайомого. Якого звали так само, як цього. Зустріч призначили на суботу.

***

Вранці їхала до улюбленого міста. Виїжджала з Чернігова, було похмуро та сухо. В Києві передавали дощ, тому взяла з собою улюблену парасольку. На цей день було заплановано кілька зустрічей. Спочатку КоФейка з дівчатами з Клубу. Добігав середини спринт. Давався важко. Хотілося підживитися живим спілкуванням з дівчатами.

Потім майстер-клас з макіяжу - smoky eyes. Фотосесія в улюбленому Шоколадному будиночку. І зустріч з подругою. У подруги був день народження.

• Як мені дістатися? Не розумію. Сто разів ходила цією  вулицею, ніколи не помічала цю арку. Ага, ось доріжка, на якій треба загадувати бажання. Десь поруч потрібний двір, якщо вірити навігатору.

Зайшла в невеличкий внутрішній дворик, подивилася по боках, порівнюючи пейзаж із фото у телеграмі.

• Ага, мені сюди. Який  же мені поверх потрібний? Буду шукати за номером квартири.