Майже весь тиждень вона сумувала і не знаходила собі місця. Щось змінилось після тієї суперечки про рибалку. Якій вона не віддала перевагу. Коли вони говорили по телефону, розмови були якимись колючим. Дівчині було погано від цього. На роботі завал. Почувалася жахливо. Вона відчувала напругу з його боку, легкі ноти досади або образи. Сил зустрічатися не було. А в п'ятницю рівне місяць, як вони познайомились. Хотілось це якось відзначити. Хоч сказати йому про це!
Стикаючись з черговою порцією колючок, пропадали всі бажання.
Хотілося зустрітись з ним до рибалки-вечірки та дати йому знати, що він дуже важливий. І рибалка його. Тільки їй дуже хотілося танцювати! Там будуть люди, яких вона дуже рада бачити! Приїдуть вони майже зі всієї України! І взагалі, щ за вибір: танцювати до ранку на гарній підлозі під класну музику з найкращими партнерами України або поїхати на два дні на рибалку з ночівлею? Як тільки не намагалася уявити собі, як спати в наметі, не мати можливості приймати душ і кормити комарів. Туалет на вулиці. Незрозуміло, як чистити зуби. І на рибалку аж ніяк не візьмеш всю свою косметику! Нарешті, на вечірці будуть її друзі та знайомі, а на рибалці вона нікого не знає.
В п'ятницю вона вирішила і зателефонувала. Хлопець очікувано був холодний.
- Я хочу сьогодні зустрітися.
- Я не можу, займаюся закупівлями на рибалку.
- Хоча б пару годин. - Вона! Просила! Не було такого ніколи! Мабуть, було дуже потрібно.
- Тільки ти залишився сьогодні у мене! – виголосив чоловік свої умови. Вона радісно погодилася.
***
Знервований чоловік здавався чужим. Він був явно не в дусі. Вона також.
«Я не здивуюся!»
Знайомий вже магазин з чорними набірними стінами. Взяли традиційно овочі, побутову хімію.
Інтоксикацію після алкоголю добре знімає. Молоко взяли звичайне, пряженого не було.
Вона залишилась біля полиці з сиром. Він пішов ще щось купувати. Дівчина переглянула декілька десятків разів весь асортимент, намагаючись знайти потрібний сир. Геть розчарувалася. Того, який вона хотіла, знайти не могла. Іншого не хотілось. Ще раз передивилась. Немає! Від відчаю хотілось плакати. Знов хотілось додому і не продовжувати цей балаган. Але ж вирішила спробувати будувати стосунки, то нічого збігати при перших труднощах.
Вона подивилась на нього сповненими відчаю очима.
- Так, беремо цей! - взяв перший ліпший брусок.
«Та що він собі дозволяє!»
«Ах ти ж мерзотник! Що за дикунські засоби прискорити жінку! А в подружньому житті ти що собі дозволятимеш?» Вона роздивлялась своє відображення в великій скляній вітрині магазину. Очі трохи сумні, ставали розлюченими. Гарне личко. Волосся відросле вже. «Треба підстригтися поїхати.» В склі відображався чоловік на касі з покупками. Ось вже відходить, підходить до неї. Повернулася до нього.
***
#2359 в Жіночий роман
#10579 в Любовні романи
#4155 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 30.06.2020