глава 8

• Ти вже приїхала з моря? - той голос розбив вщент сонну втому та апатію цього ранку і вона бризками радощів відобразились в очах та посмішці молодої жінки.
• Так, приїхала.
• Як відпочила?
• Гарно, але мало, - пожартувала вона. Спати хотілось нестерпно. Одразу з дороги, в душ і потім на роботу. А попереду ще довгий день. Навіть на тренування не хотілося йти. Чоловік зателефонував ще до початку робочого дня.
• Поїхали тоді на озера. - він був дуже серйозний.
• Голубі озера? - В її голосі часткова маса захоплення перевищувала всі норми. Зелена стіна кабінету наразі пророкувала радість та здійснення мрій. "Білий з зеленим - найжиттєвіше поєднання. Символізує життя та розквіт. Як доречно!"

 Вона легко і радісно погодилась, незважаючи на довгу дорогу, втому і довгий день попереду. Ще невідомо, як він мине. Хоч тренування все одно хотіла прогуляти, то ж не так жалко відмінити його заради побачення. Планувала виспатися. Але на озера та зустрітися з ним  хотілося більше. Голубі озера - то була мрія з тих пір, як вперше прочитала про екскурсію на них рік тому. При переїзді до Чернігова вирішила, що звідси ближче доїхати туди без супроводу толпи екскурсійних туристів. Але то виявилося трохи технічно складним для неї за відсутності автівки. І тут така нагода!

 Вони домовились про зустріч. Чоловік пропонував раніше зустрітися, відмінити її останнє заняття. Він знов квапився кудись. Жінка нічого по роботі відміняти не стала. Вона вважала, що вдвох вони можуть милуватися озерами і ввечері. Це так зворушливо і романтично - відвезти її в таке мальовниче місце!

 У мріях і фантазіях вона почала самий важкий будній день. Понеділок. Так в народі кажуть. Для неї цей понеділок був іскристий, як роса на сонці, як райдуга у водоспаді. Ввечері вона побачить його та Голубі озера!

***

• Вас підвезти? - то мама її улюбленого бешкетника. Того самого, який вимикач зламав.
• Так, дякую! - щиро зраділа жінка. Як доречно!
• Вам куди?
• Мені до площі.
• Я не зможу вас до самої площі відвезти, там дорогу ремонтують. Якщо я вас тут висаджу, буде зручно?
• Так, цілком. - Додому три хвилини швидким кроком.

Вона встигла прийняти душ та змінити сукню. "Нігті треба хоч на ногах нафарбувати. На морі нічого робити з нафарбованими нігтями, а на побачення хочеться". 

Вийшло трохи кривувато. Лак ледь встиг засохнути, як він подзвонив. Червоні нігті дивилися з відкритих сандалів. Сукня - блакитна і довга. Але не така, як на їхньому першому побаченні. Це, скоріше, сарафан з тонкими бретельками, з відрізним ліфом. Бавовняний. Він розширявся до низу, створюючи А-силует. "Джинси я не хочу. Коротка сукня вряд чи буде доречною на озерах, а цей сарафан - саме те. І кофтинку. Комарі - то страшна штука! І взагалі, довга сукня - це так романтично!"

***

• Я хотів на роботу за тобою заїхати.
• Мені ще треба було в душ та переодягтися. 
• Потім би завез тебе додому і поїхали.
• Мене і так підвезли. -  Дражнилася вона. Це їй дуже подобалось. У нього таке обличчя цікаве ставало:  по-дитячому ревниве та кумедне-миле.
• Хто? - Щось не дуже приємне лице.
• Батьки хлопчика, з яким я займалася, - з його обличчя  зповз похмурий вираз  і воно знову засяяло щастям.
• Це тобі! - він простягнув їй шоколадний батончик та показав на стакан з кришкою. Трубочки не було. - Я вирішив, що ти будеш голодна.

 Це вже просто традиція була, що до нього на побачення вона регулярно попадала не встигнувши повечеряти! 

Її затопила така хвиля ніжності і вдячності. Жінка із задоволенням з'їла шоколадку. А в стакані вона віднайшла  какао. Запам'ятав! Приємно!

• Дякую! Тепер я кілька годин буду адекватною людиною! - блаженно та щиро подякувала вона, залишаючи на чорному пластику кришки відбитки червоної помади.
• Це тобі! - Вона дістала із сумочки обточену цеглинку, - я його три дні шукала. На  третій день море мені його спеціально для тебе подарувало. - Про інші камінці для його ванної вона змовчала.

 Чоловік прийняв подарунок, роздивився його, посміхнувся, подякував, поклав поруч із дрібними грошима, які лежали в машині.

• Куди його викинути? - запитала вона, маючи на увазі стаканчик, з якого випила вже все какао.
• Постав назад.
• Помітила територію, - посміхнулась вона. "От і добре! Це мій чоловік!" - незрозуміло кому заявила жінка.
• Чого ти  на зустрічі зі мною завжди одягаєш довгі сукні? - з образою запитав чоловік.
• Уяви собі, що я вдягнула коротку сукню.  Ти ж будеш дивитися на мої коліна, а не на дорогу. Я піклуюся про свою безпеку, тому надягаю довгу сукню. 

 Він посміхнувся. На обличчі була якась мутна тривога та  розсіяність.

• Щось мені не подобається, що вона стукотить, - сказав він про машину.