Глава 4

• Я почуваюся, як Адам в перший день створіння! Або перший тиждень. Або перший місяць. Дуже йому співчуваю! Назвати всіх, розподілити призначення та знайти кожному місце. Тут розподілити речі у просторі та ще задачка! - жовті круглі очі уважно дивились на неї з чергової звільненої від речей коробки. - Ні, моя люба, тебе мені тут непотрібно. - незрозуміло, як вона встигла залізти сюди.

Жінка вигнала сіру кішку з шафи зі скляними дверцятами. В таких шафах гарні хазяйки тримали парадні сервізи "для гостей", з яких ніхто ніколи не пив ані чаю, ані кави.

Незалежне пухнасте створіння махнуло хвостом та побігло гратися в коридор. Половину його  займали речі, які треба було винести з помешкання. Хазяйка квартири обіцяла все зайве віднести в гараж. 

Кішка ходила серед коробок з тарілками та сковорідками, ложками та каструлями. Рушники, форми для запікання, навіть засохла квітка у горщику.

Вкотре нюхала важкі плюшеві диванні подушки. Вони сильно пахли старістю. Хазяйка вирішила їх вигнати з помешкання, тому що їх не відіпрати і не витравити з них запаху. 

Цього запаху ставало менше і менше в помешканні. Дівчина вимивала всі поверхні, до яких могла дотягнутися: кути; шафи зверху та всередині; підлогу під шафами; шпалери знизу до куди змогла дістати, стоячи на табуретці, - стелі були високі; підвіконня з усіх боків; кахель у ванні та туалеті. Кумедно, але санітарні кімнати знаходились в різних кутах квартири і навіть лічильники були окремі.

Подруга підказала, що можна наливати в гарячу воду ефірну олію м'яти для виведення запаху. М'ятою пахло все, навіть крісла, в одне з яких зараз всілася, та диван в спальні. Його жінка вже декілька разів прибирала, вичіщувала щіткою, дезінфікувала рідкими засобами та обробляла парою кожний шов на ньому. 

Постійно були відкриті вікна навстіж. Декілька разів забула їх закрити, коли йшла на роботу. Ввечері дивувалася, як з них не вийшла кішка і не зайшов хтось зайвий. Квартира знаходилась в цокольному поверсі і вікна врівень з землею виходили прямісінько на клумбу позаду будинку.

Завдяки відкритим вікнам зникла зайва вологість з помешкання. Виявилося, що на вулиці вологість менша, ніж в квартирі. Це підказав улюблений радник Гугл. Він же розповів, що і зайвий запах вивітрюється завдяки потоку свіжого повітря. Хоча це і так зрозуміло. Нарешті, ганчірки, залишені після миття посуду почали висихати. І зникли вічно мокрі розводи зі столу. І зі всіх інших поверхонь.

Здається, прибирання добігало кінця. Ще трішечки! Розкласти фарби і пензлі, зошити і книжки улюбленої авторки з автографами, нитки для в'язання та вишивання, рукодільний дріб'язок в прозорій коробці. Випрати штори і вкотре обробити диван. Набридло вже спати в гостьовій кімнаті на вузькому розкладному ліжку! 

Крихітна кімната з кріслами і шафою зі скляними дверцятами планувалась як бібліотека, творча майстерня, гостьова кімната. А ще в ній був клаптик вільного простору, щоб танцювати те, що вивчили на тренуваннях.

***

• Потяглися обережно. Струсили руки та ноги. Базовий крок. Тум-чік-чік, тум-чік-чік. Слухаємо музику. Слоу-квік-квік. Слоу-квік-квік. Розтанцьовка. Два треки. Я дивлюся.

"Так, переносити вагу вчасно, тримати спину, намагатися не дивитися на підлогу. Йти за партнером! Не намагатись вгадувати." Для надійності і чистоти експерименту заплющила очі. Нещодавно відновила тренування з зуку.

Група нова, серед незнайомих обличь є декілька, з ким зустрічались на фестивалях та івентах, на вечірках та майстер-класах. Кращі тренери, з ким було приємно навчатися та відпочивати. Технічні, креативні, музичні, приємні. З ними хотілося продовжувати навчання, вони вміли підтримати, вселити в себе впевненість і показати, що робити, аби все виходило.

Наявність саме цієї школи була одним з маркерів, за якими так легко погодилась переїхати. Коли шукала житло, то намагалась, щоб воно було близько до занять. Її будинок стояв на одній вулиці з залою, в п'яти хвилинах ходи.

Після тренування заходила в "свій" парк і милувалася музичним фонтаном. "Як? Як вода танцює в музику? А я ні. Ось хто такий геній, що ця крапля води з належною паузою падає саме в цей 'треньк' в музиці?" - слухала улюблену Кармен-сюїту.

Всі ці ритми, такти, темпи були для неї невідомими обріями. Слово 'синкопа' від тренера вводило у стан відчаю - не зрозуміло нічого, мозок відмовляється працювати, чуючи музичні терміни.

Жінка знайшла кілька посібників з теорії музики 'для чайників' та початківців, слухала лекції з прикладами та розбором. Англійською. Ясніше не ставало. Добре, хоч почала відчувати, коли робити перший крок в ту саму 'сильну долю'.

 Фонтан наочно допомагав розібратися з теорією музики, кожна крапля візуалізувала її плин краще, ніж складні малюнки в посібниках. Шум води змивав напруження дня, допомагав відновити сили та рівновагу. 

***

• Добре. Чим вас зацікавила саме наша вакансія?
• Я дуже люблю дітей!

"Ще одна!"

• Мені не треба, щоб ви їх любили. Мені потрібно, щоб ви з ними змогли працювати. Розумієте, що інколи діти можуть кричати і кусатися? У них бувають шмарклі? Їм потрібно міняти підгузки або мокрі штани? І не просто міняти, а вчити їх робити це самостійно? Подумайте, наскільки ви готові до цього.
• Добре, дякую. Я подумаю. До побачення.
• До побачення.