4 глава

Наступив ранок, і я проснулася, помітивши, що він уже зібраний.
— О, ви вже проснулися! Добрий ранок! Постарайтеся швидко зібратися, нам через пів години виходити.
— Добрий ранок, постараюся.
Після цього я встала з ліжка і пішла в ванну. Швидко зібравшись, ми вже поїхали до місця призначення. Коли ми приїхали, я дуже переживала. Володимир Анатолійович мене заспокоював і сказав, що все буде добре. Це було дуже мило з його боку. Далі ми зайшли в величезну багатоповерхівку, і, зайшовши до кабінету, все починалося спочатку. Ми обговорювали проекти інших, і черга дійшла до нас. Ми дуже добре спроектували наш проект, і я була дуже рада. Ми з Володимиром Анатолійовичем чудово справилися, а результати нашого проекту були найкращими і зацікавили всіх. Тому ми можемо відпочити.
Я завжди захоплювалася Лондоном і хотіла там побувати. Тепер я могла прогулятися містом, і моїй радості не було меж. Володимир Анатолійович, ніби прочитавши мої думки, запропонував прогулятися.
Я була тільки "за". Ми просто гуляли по Лондону і розмовляли про все на світі.Ми відвідали знамениті пам’ятки: Біг-Бен, Трафальгарську площу та Букінгемський палац. Я захоплювалася архітектурою та атмосферою міста. Кожен куточок дихав історією. Яким би холодним він не виглядав, насправді він був дуже цікавим і веселим. І вже була пізня година, коли ми поверталися в готель. На вулиці було темно, і ми проходили повз темний тунель. І тут я почула якийсь свист і крики ззаду. Коли ми зупинилися і обернулися, там була група чоловіків, які виглядали не дуже дружелюбно. Я почала сильно переживати і хотіла тікати, але Володимир Анатолійович сказав:
— Почекай, я з ними розберуся.
Я була в шоці — не розуміла, як він хоче один впоратися з чотирма. Вони підійшли до нього, і один із них сказав:
— Давай по-хорошому: дівчинку нам на ніч віддавай, а сам спокійно йди звідси. А якщо ні — в живих ми тебе не залишимо.
І плюнув на землю. Фу, які мерзкі чоловіки! Після цього Володимир напружився і вдарив одного з них так, що той полетів на землю. Потім всі його друзі напали на Володимира. Це виглядало як у фільмах: він так епічно і сильно бив! Я була в шоці від того, який він сильний. І тут я помітила, що той гад витирає кров і, підходячи до мене, сказав:
— Ну що, крихітко, пограємося? Будь слухняною.
Мене це просто вивело з себе! Як він смів?! У пориві емоцій я вдарила його прямо по самому болючому місцю й додала ще один удар прямо по його наглій морді. До мене підбіг Володимир.
— Як ти? Все добре?
— Так, не переживай, я в порядку. А ти?
— Все добре! Нічого собі! Не знав, що ти так вмієш! Це було сміливо!
— Дякую! Добре, що ми їх проучили.
Після всього цього ми просто мовчки пішли до готелю, а одразу після того, як прийняли душ, пішли спати.