Зародження почуттів та перші таємниці

1 глава – Знайомство

Літо 2000-х років.  Сонце своїми проміннями осявало маленьке дощове містечко під назвою Форкс штату Вашингтон.  В ньому жила відома сім’я  Паттінсонів. Ні для кого  з жителів це прізвище не дивне , адже починаючи з 20 століття предки цієї сім’ї осіли на цій землі і почали розбудовуватись, і будувати свій невеликий фермерський бізнес , який розширювався з кожним роком.

Сучасний рід Паттінсонів продовжив чоловік на ім’я Деніел з дружиною Емілі та сином Тейлором .Деніелу 35 років – зростом 1.85 , симетричної статури,  золотисто карі очі як золота пшениця , брюнет який приваблював своєю харизмою багатьох жінок , але перевагу і своє серце віддав коханій дружині Емілі з якою разом вже 13 років. Емілі  - 33 роки,  худорлява , невисока зросту під 1.75, зелені очі як чистий океан, волосся гарного каштанового кольору яке поблискує на сонці. Тейлор чудовий хлопець який з кожним роком гарнішає і стає вищим .Очі в нього яскравого бурштинового кольору , які нагадують камінь чи намисто, а волосся кольором як у його батька. Сім’я продовжила справу своїх предків , приносячи дохід у сім’ю та розвиток міста.

Одного літнього ранку я допомагаючи батьку ремонтувати автомобіль краєм ока побачив як біля сусіднього  будинку зупинився автомобіль, з якого вийшла невідома нам  поки що сім’я.

Це була сім’я Хардкоу яка щойно переїхала у це містечко із Лос-Анджелеса.  Хардкоу придбали цей будинок щойно для життя в ньому, а до цього часу  він стояв пустим чекаючи нових власників.

Вийшовши з автомобіля  побачив з ними милу дівчинку з рожевими щічками і маленькими ямочками на підборідді. Це була їхня дочка Кетрін. Як побачив її з першого погляду, “ закохався”  , не міг відвести від неї своїх очей , серце так трепетно билось, як наче зараз вистрибне з грудей і просто перестане працювати. Кетрін обернувшись до мене, усміхнулась мені, засоромившись повернула обличчя до нового будинку. Від її погляду я наче завмер на місці ,не міг зрушити  , тіло тремтіло, метелики в животі запурхали з такою швидкістю, що зараз  просто злечу до неба від щастя.

Завершивши всі формальності з будинком,  сім’я  з допомогою декількох  робітників почали заносити речі до будинку, при цьому будучи обережними з речами які мали для них високу та важливу водночас цінність. 

Розібравшись зі всіма речами і відпустивши робітників Хардкоу прийшли до нас знайомитись.

-  Вітаємо ми сім’я Хардкоу , ваші нові сусіди, щойно переїхали з Лос- Анджелеса.

- Я, Джон , це моя дружина Моніка, наша донька Кетрін. Кетрін неспішно вийшла, аби привітатись і познайомитись.

- Доброго дня,  я Кетрін Хардкоу.

Відрекомендувавши себе Паттінсони представили свого сина.

- Привіт, Я , Кетрін Хардкоу, мені 13 років. А тебе як звати?

Мене ніби струмом вдарило, я не міг підійти привітатись, наскільки сильно вона мені сподобалась, що не міг вимовити слова, знайшовши в собі сили я нарешті  промовив:

- Привіт, Я, Тейлор Паттінсон, мені теж 13 років. Ти така гарна, випаливши різко ці слова слова, опустив різко очі вниз, щоб не осоромитись ще більше.

- Опустивши  теж очі вниз, вона сказала:

- Ти теж дуже гарний.

У мені зі швидкістю світла забилось серце,  ще швидше ніж будь коли, потиснувши одне одному руки , ми дивились одне одному в очі й не могли зрозуміти звідки в нас взялось таке відчуття ніби ми одне одного давно знаємо.

- То нам по 13 , невже ми одного віку, я вражена, в нас з тобою може бути багато спільних інтересів, шалено промовила Кетрін.

- Авжеж. Я думаю ми з тобою прекрасно будемо дружити, покажу тобі своє , але тепер і твоє місто у всій його красі.

- Добре, не буду проти.

- Отже, містере Деніел чи не будете ви проти , якщо ми вас та вашу родину запросимо до нас на вечерю, аби відсвяткувати новосілля, бо ми тут нікого не знаємо поки що крім вас, все таки наші предки теж тут жили. Здивуванню моєї сім’ї і мене  не було меж….

- Тобто, запитує Емілі?

-  Жили говорить Джон. Ми про цей будинок, і весь спадок від діда дізнались зовсім недавно, та й вирішили перебратись сюди, в нас ще тут багато роботи , аби все  упорядкувати. Переглянувшись батьки , вирішили не вдаватись поки що в деталі, аби дізнатись чому вони вирішили тільки зараз сюди переїхати.

- Тож приходьте  на 7.30. Будемо чекати.

- Добре, ми прийдемо.

Нові сусіди пішли готуватись до вечері, а ми всі разом  вирішили поїхати в місто за подарунком для нових приятелів, я ще не відійшовши від шоку вирішив, що хочу подарувати особливий подарунок, який вартуватиме уваги Кетрін. Вирушили ми в свій улюблений магазин, який знаходився в Порт – Анджелес, приїхавши,  ввійшли всередину і почали розглядати весь асортимент товарів.

- Любий, подивись які гарні квіти, може їх і подаруємо , будуть гарними на підвіконні. А подивись на гарну скатертину, вона б пасувала до столу, так багато всього, що важко обрати - відповідає Емілі.

- Емілі  , подумай говорить Деніел, нам варто подарувати щось таке що дійсно із задоволенням будуть використовувати наші сусіди.

- Ти правий , давай ще щось подивимось.

Переглядаючи і далі полиці з різними цікавими штуками для будинку, мені набридло ходити по крамниці, вирішив, що підійду до тата…

- Тату, можна я піду у сусідній магазин, де продають різні дрібнички  і придбаю подарунок для Кетрін, все таки хочу справити на неї гарне враження?.

Тато подивившись на маму усміхнувся,  дозволив мені піти, але за умовою, що я не затримаюсь і буду обережним, давши кишенькових я на радощах пішов.

За кілька хвилин я вже був усередині, привітався і почав питати у продавця чи є якась річ, яку можна подарувати новій подрузі, яка справить на неї гарне враження. Продавець вислухавши  моє прохання, почав показувати що є, уважно подивившись я засмутився, кожна річ чи предмет який  потрапляв мені на очі, були гарними, але все не те чого я хотів, все було якимось простим і банальним, а я хотів подарувати їй якусь таку особливу річ, вже зневірившись я хотів піти, та  майстер якось почув нашу   розмову зі своєї майстерні і ніс в руках  виконаний свій новий витвір – кольє у вигляді нескінченності, подивившись поближче і уважно, я нарешті знайшов те що шукав.