Зустріч на дорозі-1

Зустріч на дорозі-1.

Пролог.

ПЛАНЕТА ЗЕМЛЯ.

МІЛЬЙОНИ РОКІВ ДО НАШОЇ ЕРИ.

Нещадне сонце обдавало своїми пекучими променями пустинну місцевість, по якій вихорами здіймалися клуби піску і дрібних каменів. На цій великій території то тут, то там були розкидані камені різних розмірів від невеликих до тих, що дивували уяву. Під одним з таких великих валунів почала стрясатися земля. Це могло означати лише одно, що по пустелі у пошуках їжі бігло стадо динозаврів.

Коли величезні тварини пробігли мимо вже знайомого нам валуна, то біля нього на мить зупинився динозавр декількох років від народження, що біг останнім і замикав собою стадо. Він здивовано подивився на колір каменю, на якому тепер виразно виднілася темна пляма у формі витягнутого кола розміром не більше двох метрів в довжину і метра завширшки, що змінився. Покрутивши головою, тварина раптом стрепенулася і побігла геть, наздоганяти своїх.

А підростаючого динозавра налякало наступне: його підвів зір. Те, що він прийняв за колір каменю, що змінився, зовсім не означало, що він і справді став іншим. Перед валуном з'явилися примарні "двері" між цим світом і іншим, навіть не між світами, а між минулим і майбутнім нашої з вами планети - старенької Землі. Брижі, що пробігли по ній, немов хтось недбало кинув камінчик у воду, незабаром пояснили свою появу і чому вона передує.

Через декілька миттєвостей на гарячий пісок впало тіло сорокап'ятирічного чоловіка, одягненого в тюремний комбінезон помаранчевого кольору. Впавши на живіт і розкинувши ноги, він не встиг викинути перед собою руки, тому вони виявилися під ним, права ж щока притулилася до розжареного піску, а очі були сильно замружені. На перший погляд складалося враження, що чоловік втратив свідомість або ж взагалі помер, не витримавши перекидання.

Поки каштанового кольору розпатлане волосся ув'язненого обдавалося дуже не ласкавим подихам вітру, знову по примарних "дверях" між минулим і майбутнім пробігли брижі, і до чоловіка, що лежав на животі, приєднався другий мандрівник в часі. Це був Джим Редволл. Одягнений в усе чорне, з сонцезахисними окулярами на очах і волоссям, що було прилизане до голови, він окинув оцінюючим поглядом ту місцевість, в яку потрапив, і ствердно кивнув сам собі, коли в далині помітив втікаюче стадо динозаврів.

Після чого подивився на наручний годинник. У нього залишалося часу не більше хвилини, щоб упевнитися в тому, що Деніел Беррі, що лежав тепер перед ним і засуджений раніше за звірячі вбивства десяти молодих дівчат, яким він без особливих розкаянь совісті перерізував гострим кухонним ножем горло, потрапив саме в ту еру, на яку був засуджений, а отже на по життєве ув'язнення до динозаврів.

Також він повинен був знати, як ув'язнений переніс перекидання: чи був він у свідомості і чи адекватно сприймав дийсність, або ж був без свідомості, а може навіть взагалі не подавав ніяких ознак життя.

У двадцятип’ятирічного Джима Редволла, що нещодавно закінчив поліцейську академію, це було першим завданням, і тому до нього він віднісся з величезною відповідальністю. Вивчивши досконально свої права та обов'язки, як контролюючого органу у своїй особі, він розумів, що не має права на помилку і повинен діяти суворо по інструкції. Поки все йшло за планом, але це тільки доки. Джим Редволл знову роздивився по сторонах, витер тильною стороною долоні піт, що виступив на чолі, і перш, ніж подивитися знову на наручний годинник, який незабаром почав відраховувати останню хвилину перебування копа в доісторичному минулому нашої планети, він зайвий раз для себе підмітив, що тутешнє довкілля разюче відрізняється від знайомого йому своїми околицями рідного мегаполісу сереДини двадцять першого сторіччя.

Але не встиг Редволл підійти до ув'язненого і опуститися перед ним навпочіпки, щоб промацати биття пульсу на шиї, як раптом у Деніела Беррі, немов він відчув наближення копа, різко розплющилися налиті кров'ю очі. У наступну ж мить маніяк-вбивця швидко перекинувся на спину і виставив перед собою руки, які стискали лезо ножа, що виблискувало холодним світлом:

- Один невірний рух і ти покійник! - хрипким голосом промовив він.

Щоб уникнути непорозумінь Редволл відразу відскочив назад, піднявши обидві руки вгору. Поки полісмен задкував до "дверей", Беррі схопився на ноги і знову прохрипів:

- Сподівалися залишити мене в компанії з динозаврами. Не вийде!

- Беррі, тобі ж все одно не уникнути вироку, - відповів Редволл і, завмерши в півметра від виходу з ери динозаврів і входу у своє сьогодення, вирішив перепитати. - Звідки у тебе взявся ніж?

- Нехай це буде моїм не величким секретом, - відхилився від відповіді Беррі та підійшов до Редволлу на відстань витягнутої руки, долоня якої стискала ніж з широким лезом. - Час твого повернення?

- Залишилося трохи менше за сорок секунд, - відповів Джим після того, як поглянув на циферблат годинника, залишивши руки все також піднятими догори. - Доки ми чекаємо, Беррі. Може, поділишся своїми планами на майбутнє?

- Ха..., я б тебе, звичайно ж, прирізав. Але доки цього робити не буду. Ти ж знаєш, що я перерізував не одну тонку шийку молодим дівчатам. Так, що не хвилюйся, я постараюся зробити це так, щоб ти не занадто довго мучився... Але це буде потім. А зараз я тебе використовую як заручника, щоб твоє керівництво виконало мої вимоги. Якщо вони їх не виконають, ти вже знаєш, що я з тобою зроблю.

- Ти хочеш на волю. Але у тебе нічого не вийде. Навіть і не мрій, Беррі, - постарався був Джим охолодити запал ув'язненого, але здивувався тому, що почув у відповідь.