Розділ 13

Жасмін

-Я... я ніколи нікого не кохав так, як тебе, Жасмін, - прошепотів він, нарешті вимовивши слова, що здавили його груди.

Моє серце калатало в грудях, як пташка в клітці. Його слова висіли в повітрі, оголені та вразливі, наче сповідь, яку він робив не лише мені, але й самому собі.

Сльози, що котилися його щоками, зволожили його зізнання, роблячи їх ще більш щирими. Я не могла вимовити жодного слова, зачарована глибиною емоцій, які вихлюпувалися з його очей.

-Я завжди думав, що не здатний на справжнє кохання, - продовжив він, його голос тремтів. -Але з тобою все змінилося. Ти показала мені, що таке справжня любов, теплота та ніжність. Ти змусила мене відчути себе живим, Жасмін. Ти - моя споріднена душа, моя половинка.

Він простягнув руку і ніжно торкнувся моєї щоки. Його дотик був наче електричний струм, що пронизав моє тіло.

-Я знаю, що не завжди був ідеальним, - сказав він, його голос сповнився каяттям. -Я робив помилки, ранив тебе. Але я ніколи не хотів цього зробити. Ти - найкраще, що коли-небудь траплялося зі мною, і я втрачу все, якщо втрачу тебе.

Його слова глибоко запали мені в душу. Я бачила щирість в його очах, відчувала щирість в його дотику. І раптом страх, що стискав моє серце, розтанув, замінений теплом і щастям.

-Я теж тебе люблю, - прошепотіла я, сльози радості наповнили мої очі. -Я завжди буду тебе любити.

Він посміхнувся, сяючою посмішкою, що розтопила моє серце. В ту мить я зрозуміла, що ми знайшли одне одного, дві половинки одного цілого. Наші губи з'єдналися в ніжному поцілунку, який обіцяв вічне кохання та щастя.

Дамір

Раптом телефон розірвав тишу. На екрані висвітився невідомий номер. З недавнього часу дзвінки з таких номерів надходили лише від Велора. З тривогою в душі я відповів.

-Синку, це я, Дамір, - пролунав схвильований голос мами.

Від її слів ноги підкосилися.

-Мамо? - пробурмотів я, ледве стримуючи хвилювання.

-Я в тебе в офісі, - сказала вона. - Мені терміново треба з тобою поговорити.

Її голос був сповнений страху. Не гаючи часу, я вискочив з кімнати, схопив піджак і помчав до виходу.

-Жасмін, я зараз повернуся! - вигукнув я, кинувши їй швидкий поцілунок в лоб. Вона кивнула, її очі були сповнені тривоги.

Я мчав до офісу, мої думки кружляли, як вихор. Як мамі вдалося втекти від Велора? Чи можливо, він сам її відпустив, дізнавшись, що я провів ніч з Жасмін?

"Навіщо йому це все було потрібно?", - думав я. "Хоча, плювати. Завдяки йому в мене тепер є Жасмін, найважливіша людина в моєму житті."

Приїхавши до офісу, я побіг до дверей. На порозі мене зустріла мама, збентежена та стурбована. Я кинувся до неї в обійми.

-Як? Як тобі вдалося?, - запитав я, ледве стримуючи хвилювання.

-Слухай мене уважно, - відповіла мама.

Я уважно слухав її розповідь.

-Це все Жасмін, - сказала мама. -Ти їй подобався, але не знала, як звернути твою увагу. Тому вона наказала своєму батькові це все зробити. Як він її бив, так і моє викрадення - це все вона влаштувала."

Я роззявив рота від подиву.

-Ні, не може бути!, - вигукнув я. - -Я не вірю.Ти не знаєш Жасмін.

-Я знаю, - заперечила. мама. - Я чула, як вони сьогодні вранці говорили. Він наказав їй доповідати йому про кожен твій крок та задум. Вона вже мала доповісти, куди ти поїхав."

-Вона нічого не знає ні про мої задуми, ні про те, куди я поїхав, - я ніяк не міг повірити в цю маячню.

-Ти мені не віриш?, - засмучено запитала мама. - Я ж тобі кажу, це все вона. Вона тільки здається такою милою.

-Я тобі не вірю, - вперто повторив я. - Жасмін на таке не здатна.

-Гаразд, дивися відео, - мама простягнула мені телефон.

На екрані телефону було видно відео з сьогоднішньою датою та часом 12:37. Жасмін сиділа в кабінеті Велора, і вони про щось говорили. Потім Велор стукнув кулаком по столу, а Жасмін вийшла з кімнати.

-Тепер віриш?, - запитала мама.

Сльози навернулися на очі. Я не міг повірити своїм очам. Жасмін, та, яку я вважав коханням свого життя, виявилася брехухою і зрадницею.

Мама обняла мене так, як в дитинстві.

-Як тобі вдалося втекти від нього?", - нарешті прийшов до тями.

-Він мене відпустив, - відповіла мама. - Думав, що я ні про що не здогадалася.

-Давай я тебе відвезу додому, - запропонував я.

-Ні, я сама, - відмовилась мама. - Де твій батько?

-В лікарні, але все добре, - відповів я.

Мамини очі округлилися від здивування.

-Я до твого батька, - сказала вона і поспіхом вийшла з офісу.

Я сів у крісло. Сльози текли самі собою. Як вона могла? А я весь цей час докоряв собі. "Хай її", - подумав  через деякий час. - "Я себе опаную і поїду до Жасмін, щоб у всьому розібратися."

Вдома

Я відчинив двері до нашої кімнати. Жасмін вже спала, але я не міг просто заснути. Мене мучила думка про те, що сталося. Я торкнувся її плеча.

-Що сталося? - Її очі розплющились, сонні та здивовані водночас.

-Це ти все влаштувала? - Сухо запитав я.

-Ти про що? - Вона вдавала з себе гарну акторку.

-Про весілля, про викрадення, - пояснив я. - Її обличчя змінилось.

-Ти в нормі? - Вона хотіла доторкнутися до мого чола, але я відсахнувся. - Що з тобою?

-Навіщо ти так зі мною? - Запитав я. - Це тому, що я використовував тебе?

Вона здивувалася.

-Що ти маєш на увазі під "використовував"? - Перепитала вона.

-Невже ти не знаєш? Твій батько наказав мені це зробити, щоб звільнити мою матір, - зізнався я.

Вона швидко сіла на ліжку, на її очах виступили сльози.

-Це все було грою? - Її голос тремтів, а я просто кивнув.

Жасмин кинулась до шафи.

-Що ти робиш? - Підійшов я ближче, щоб взяти її за руку.

Вона обернулась, але не дала мені доторкнутися. Повернувшись я побачив, що її щоки були мокрі від сліз.

-Відійди від мене! Я тебе ненавиджу! - Прокричала вона.