Розділ 1

Дамір

 Темрява огортає кімнату, де спить хлопець. Його дихання спокійне та рівномірне, а обличчя омивається м'яким сяйвом місячного світла, що проникає крізь вікно. Раптом його чоло хмуриться, а брови злегка лякають. Він спить, але його свідомість вже далеко, поринаючи у світ мрій.

Перед його очима розгортається чарівна картина: квіткове поле, що сяє під ласкавим сонцем. Квіти всіх кольорів та відтінків хитаються на вітрі, створюючи барвистий килим. А посеред цього пишного раю біжить дівчина. Її довге волосся золотим водоспадом спадає на плечі, а на обличчі сяє щаслива посмішка.

Вона тримає в руках квітку Жасміну, її ніжні пелюстки виблискують на сонці. Дівчина танцює між квітами, легко кружляючи, ніби у невагомості. Її сміх дзвенить, наповнюючи поле радістю та щастям.

Хлопець зачаровано дивиться на цю картину. Він відчуває себе ніби частиною цього прекрасного світу, ніби він сам біжить поруч з дівчиною. Її краса та щасливий сміх заповнюють його серце невимовною радістю.

Раптом сонце ховається за хмарою, і квіткове поле починає тьмяніти. Дівчина зупиняється, повертається до хлопця і простягає йому квітку Жасміну. Її очі сяють теплотою та ласкою, а на губах грає ніжна посмішка.

Хлопець простягає руку, щоб взяти квітку, але в цей момент він прокидається. Він здригається, відчуваючи втрату цього прекрасного сну. Образ дівчини та квітки Жасміну ще чітко проступає перед його очима, і він відчуває, що ніколи не забуде цей сон.

Що ж це був за сон? Хто ця таємнича дівчина з квіткових полів? І що означає ця квітка Жасміну?

***

День був звичайним, як раптом, за 20 хвилин до кінця робочого дня, до мого кабінету вривається розлючений батько.

- Що сталося цього разу? - питаю я без привітань.

- Сталося те, чого я дуже боявся,Деміре! - поспіхом відповідає він. В голосі батька відчувається страх, паніка та відчай. Він чітко дає зрозуміти, що ситуація серйозна.

- І що ж це таке, чого ти так боявся?

- Твій бізнес завтра можуть відібрати!- Ці слова батько вимовляє з гнівом.

- Що?! Це якась маячня! Ти в нормі?

- Я в нормі, але ти і твій бізнес - ні. - він розгублений, збентежений і відчуває себе безпорадним.

- Що не так з моїм бізнесом і зі мною?

- Він хоче відібрати все, що у мене є, і тебе також...

- Хто? - майже кожне моє слово було запитанням, адже я нічого не розумів.

- Мій давній ворог... Велор!

- Ти ніколи про нього не розповідав, - у батька було багато ворогів, і майже всіх я знав, але це ім'я чую вперше. - Хто він такий і чому хоче відібрати мене?

- Тому що я відібрав у нього, - батько дивиться мені прямо в очі, і я бачу, як на них набігають сльози. - Його дружину, Александріну.

- Десь я вже чув це ім'я, - батько майже щовечора, розмовляючи з Матвієм, згадував ім'я Александріна.

- Вона була моїм першим коханням до твоєї матері.-пояснює тато.

- Зрозуміло, але де вона зараз?-чомусь питаю я.

- Її вбив Велор.- Я відкрив рота, від здивування.

- В якому сенсі? Він вбив власну дружину?

- Так, безжально вбив її, тому що вона кохала мене, а не його. Ми кохали одне одного, і тепер він хоче відібрати в мене найдорожче, що у мене є, так само, як я колись відібрав у нього.

Раптом розривається телефонний дзвінок. Хтось телефонує батькові, і він поспіхом виходить з мого кабінету. Краєм ока я помічаю перші дві букви "Ве", і розумію, що це той самий Велор.

Через 10 хвилин батько повертається.

- Нас запросили на вечерю сьогодні, і якщо ми не прийдемо, то вони вб'ють Мію! - з хвилюванням каже він.

- Що? Як мама потрапила до них в руки!- Мої очі широко розплющилися, а брови злетіли вгору. Я не міг повірити своїм вухам, коли почув цю новину.

-Ти просто не розумієш, хто він є! Він ще безжалісніший, ніж ти!- вигукнув батько, його голос кипів від гніву.

-Перетелефонуй і скажи, що ми прийдемо,- промовив, намагаючись зберегти спокій.

-Я зразу сказав, що ми прийдемо!- огризнувся батько.

-Гаразд, - зітхнув, здаючись.

Напружена зустріч

Емоції вирували, мов буря, коли я приїхав до будинку Велора. Розмова з батьком по телефону віщувала недобре, і зброя, яку він велів взяти з собою, не віщувала нічого приємного. Зустріч з Велором лише підтвердила мої побоювання.

-Велор! Поверни мені мою дружину!- ревів батько. Його голос був сповнений люті та відчаю. 

-Я не подивлюся, що ти був колись моїм другом та майже братом!

Я нічого не розумів. Що тут відбувається? Хто така ця жінка, за яку б'ється мій батько? І чому я повинен бути втягнутий у цю сімейну драму?

Велор, здавалося, незворушно відповів: -Тихіше, не хвилюйся. Вона вже повечеряла і спить. Не кричи.

-Де моя мати?- вигукнув я.

На моє питання я не отримав відповіді.Велор запросив батька до його кабінету,а я залишився в вітальні.

 Ось і вийшов батько, він був схвильований. А Велор наказав спустити мою матір, Мію.

Вона була одягнена в сукню смарагдового кольору, якої я ніколи раніше не бачив. Поруч з нею, тримаючи її за руку, стояла неймовірно красива дівчина з білим волоссям. Її біла коротка вільна сукня з квітковим принтом підкреслювала її тендітну красу.Я бачив уві сні цю усміхнену дівчину, яка танцювала на квітковому полі.Зріст трохи вище середнього, що робить її струнку й витончену.Незважаючи на високий зріст, її обличчя зберігає невинність і юність. Риси обличчя нечіткі, м'які та округлі, без різких ліній.Очі - це вікно в її душу, глибокі й бездонні, здатені зазирнути в найпотаємніші куточки вашого серця.Волосся, як водоспад, спадає хвилями.Її посмішка - це промінь світла, що здатний розтопити будь-який лід.Рухи плавні й граціозні, немов вона пливе повітрям.Оточує аура таємниці, що приваблює й бентежить одночасно.