2

Згадувати про це не хотілося, але пам'ять підступна річ яка час від часу жорстоко малює неприємні картини з минулого яке так хочеться забути. От і тепер, зручно влаштувавшись на сидінні «буса», Ганна заплющила очі й покірно віддалася на поталу споминам про своє колишнє життя. А воно було переповнене всілякими незгодами, проблемами, випробуваннями і бідами.

Хоча всі ці лихоліття розпочалися не відразу. Дитинство та юність у Ганни були нічим не гіршими ніж у її ровесників. Вона була наймолодшою дитиною в сім’ї, і до того ж єдиною дівчинко. Батьки любили і леліяли її до нестями, а два старші брати оберігали і захищали від всяких неприємностей і в школі, і в молодіжних компаніях. Напевне це додало якусь частку легковажності і безвідповідальності в характер дівчини.

Першу і найбільшу свою помилку Ганна зробила коли в свої вісімнадцять років коли не на жарт захопилася Антоном. Хлопець був її односельчанином на кілька років старшим за неї і зовні виглядав мов французький кіноактор Ален Делон. Високий, статний, з мужнім обличчям і пронизливо-блакитними очима парубок заполонив серце не однієї дівчини. Не уникнула цієї спокуси і недосвідчена Ганна.

В той час вона теж була достатньо симпатичною дівчиною. Розкішне русяве волосся, чарівні ямочки на щоках, тендітні плечі і довгі стрункі ноги. Напевне саме через ці принади Антон і звернув на неї свою увагу. Вони почали зустрічатися. Часті побачення під зоряним небом, ніжні обійми і запальні поцілунки зробили Ганну найщасливішою людиною в світі. Заради свого коханого вона була готова на любе необдумане глупство.

Доволі швидко цей романтичний зв'язок приніс свої закономірні «плоди». Обоє незчулися як дівчина завагітніла. Діватися було нікуди і Антон запропонував Ганні стати його дружиною. Вона звісно ж звісно дала свою згоду, бо котра молода дівчина не бажає вийти заміж за омріяного принца, і цим зробила свою наступну фатальну помилку. Та засліплена коханням вона й не задумувалася про можливі наслідки від своїх вчинків.

А вони, ці наслідки не забарилися, і неприємності розпочалися відразу ж після весілля. Несподівано виявилося, що у Антона є давня мрія – купити автомобіль, і щоб здійснити її він зібрався на заробітки закордон. Ошелешена Ганна довго прохала коханого не залишати її одну, однак все було безрезультатно, чоловік виявився невблаганним. Не минуло й тижня після святкової церемонії як Антон зібравши речі надовго покинув рідну домівку.

Отак недоладно розпочалося сімейне життя у Ганни. Вона начебто й вважалася заміжньою жінкою, проте законного чоловіка практично й не бачила. У Антон було багацько грандіозних планів в голові і мало сили волі та наполегливості щоб їх здійснити. Тож усі прожекти у нього завершувалося однаково. Заробивши якусь копійчину чоловік брався за задумане. Терпцю ж довести все до кінця у нього не вистачало, тож розчарувавшись у розпочатій справі він швидко кидав все і топив свою невдачу в алкоголі. Коли ж гроші на випивку закінчувалися знову збирався в дорогу на заробітки. І так раз за разом на протязі багатьох років.

Спершу Ганна намагалася напоумити свого безпутного чоловіка. Терпляче пояснювала як їй одній складно з малими дітками, як не вистачає його допомоги та підтримки, як часто бракує коштів на найнеобхідніше. Під час цих розмов Антон здавалося з розумінням сприймав слова дружина, однак кінець-кінцем робив все таки по своєму.

Згодом жінка була змушена змиритися з такою безвідповідальною поведінкою судженого. Вона навчилася самотужки давати собі раду. Пішла на роботу і почала власноручно заробляла гроші на свою сім’ю. Антона згадувала все рідше й рідше. Про якісь почуття чи пристрасть вже й мови не було. Для неї він став стороннім, який зрідка, на тиждень-два, з’являється в їхньому домі, щоб інколи зробити скромні подарунки донькам.

Та все має своє завершення, і врешті-решт прийшов кінець і їхньому дивакуватому шлюбу. А трапилося все це завдяки звичайної сварки. У Антона саме настав період чергового розчарування й лікування «душевного горя» добрячими дозами алкоголю. Якось прийшовши п’яним мов чіп чоловік почав діймати дружину безпідставними ревнощами й доріканнями в зраді. Ганна, яка й сама тоді була без настрою, не стерпіла цих безглуздих звинувачень і показала колишньому судженому на двері. Той не став заперечувати, тільки брутально вилаявся і зник в вечірній темряві.