Зустріч

Інна завершила чорновий варіант перекладу роману американської письменниці й потягнулася до горнятка з кавою, яка вже встигла охолонути. Сповіщення закидали безгучний телефон. Вона занадто втомилася, щоб їх всі перечитувати. Останнє віконечко з позначкою «Випуск 2015» привернуло її увагу. 

«17.10.2025 об 16:00 відбудеться зустріч однокласників у  класному кабінеті  під номер «307».

До десятиріччя у мене є до вас завдання. Вам потрібно скласти список найкращих прочитаних книжок до сьогодні.

Мені цікаво, чи відкривав хтось з вас «Кобзаря», який з роками сприймається глибше. Чиї рядки поезії у вас не виходять з думок? Стуса, Симоненка, Сковороди? 

Або взагалі візьміть з собою найкращу книжку вашого десятиріччя. 

P.S. Я не хочу ніяких ресторанів, програм і ведучих. Запрошую до нашого класного кабінету.

І пам’ятайте: ви мої найкращі книжки! Хочу почути ваші історії за горнятком чаю».

За повідомленням класного керівника прийшло наступне від Марії. Однокласниці,  єдиної з 11- Б, яка так і залишилася у Полтавській області. 

«Сподіваюсь, ти не сприйняла складання списку серйозно?»

Інна посміхнулась, уявив скільки прийдеться зачитувати.  

«Робота дозволяє вирватися з Києва?»

Хіба справа тут в цьому? Інна випила душком холодну каву. Вона  не знала, як себе поводитися з Інгою… 

…Мабуть, перша тріщина у дружбі пішла, коли Лев по черзі додому їхні рюкзаки почав носити. Спочатку вони обидві мовчали про свою закоханість в нього.

Інна, тримаючи черговий роман у руках, мріяла про таку ж саму романтику з ним. Лев очаровував її, коли читав вірші на пам’ять біля дошки. В ці миті її здавалося, що вони лише для неї.  Інна відчувала споріднення їхніх душ, коли він підкреслював виразністю порівняння, гіперболи та рими.  В цю мить Лев полонив її найсильніше. Вона боялася своїх інтимних думок, а інколи й ні!

Інга ніколи не соромилася своїх бажань. Вона постійно шепотіла подружці на вухо:

-Ти подивись на його прес! А біцепси які в нього. Я б хотіла з ним…

-Я також,  - не витримала Інна. І на цей раз подружки  зустрілися зміїними поглядами.

Дівчата, які мають однакові смаки та вподобання швидко перетворюються на суперниць, хоч ще й досі ходять під ручку, хіхікають, звуться подругами.

Лева забавляли такі моменти. Із всього класу він найбільше часу проводив з  дівчатами. І вже в одинадцятому він помічав їхні знаки, хоч вони були й різні…

Інна намагалась обговорювати з Левом твори, запрошувала його додому зробити разом стінгазету до української писемності або до нової теми з історії.

Інга кликала його на різні тусовки, які організовувала міська компанія  почергово вдома.

-І Інна прийде? 

- В неї англійська! - Інгу дратували розпитування про подругу.

Решту вечірки вона намагалася  привернути увагу однокласника до себе, викликати ревнощі, щоб хоч якось зрозуміти їхні почуття. З точною періодичністю Інга легенько  торкалася плеча або коліна хлопця, який сидів ближче до неї та напроти Лева та чекала його реакції…

Найсильніше розчарування спіткало Інгу, коли  побачила біля афіші кінотеатру Інну з Левом. Вона навіть відчула себе зайвою, коли ті емоційно обговорювали скоріш за все книжку, яку тримала Інна з собою. Інга не розгубилася:

-Всі у зборі. Лев і я, Інна та книжка…

Лев засміявся. Інна стиснула роман у руці. 

-Ти маєш гарний вигляд, - однокласник помітив старання Інги: макіяж, сукня з вирізом, підбори. Вона явно розраховувала на те, що вони будуть лише вдвох.

На середини фільму  Інга захотіла покласти голову Леву на  плече і на мить побачила, що це вже зробила Інна. І Лев. Він  обіймав її подругу. Скільки вони вже так сидять?

Вечер у кінотеатрі був передостаннім їхньої дружби. Після сеансу Інга не витримала:

-Мені здається, що це все заходить занадто далеко, але недостатньо зрозуміло для кожного з нас. Через два дні випускний. Після того як ми випустимо бенгальські вогні, я та Інна розійдемося в різні сторони. Ми будемо йти без зупинки й не обертаючись. Лев, ти повинен слідувати за тією, до кого відчуваєш почуття.

В ту ніч Інна оберталася тисячу разів. Їй не хотілося вірити, що він не її доля…

Інна тримала вже телефон у руці. Її погляд впав  на поличку з книгами. Серед них була збірка віршів. Вона з Левом  миттю прочитали її, коли скасовували урок фізкультури. 

Чи згадає він книжку, якщо візьме її з собою? Чи здригнуться їхні серця, як в той день? 

Це вже не важливо, тому що Лев з Інгою…А Інна успішна перекладачка у свої 28. 

«Я купую квитки»

Нарешті дівчина  визирнула зі спогадів.

«Обожнюю»

 Марія швидко відповіла.

***

На кременчуцькому вокзалі Інна вийшла з потяга. Марія кинулася в обійми: