Зранку мене розбудила Катя, що стукала в двері без перестанку. Вона загубила ключі від машини. Халепа ще та. Навколо сніг, навіть знаючи де вони могли випасти, ми не факт, що знайшли б їх.
Що ж почались нові пригоди рід назвою «знайди ключі». Я знаючи себе і її, а на той момент уже весь персонал шукав ключі, сказала спробувати пошукати в номері. І, о, еврика, вони були в кишені спортивки, закритій на замочок. Всі видихнули з полегшенням. І на цій веселій ноті ми роз'їхались.
По дорозі я все згадувала танець, крутила його слова в голові. Як тут мені прийшло повідомлення з текстом:
«Давай цінувати кожну мить і не ставити крапку там, де можна поставити кому.»
Це було від нього, це означало, що він розблокував мене і таки теж не може без нашого спілкування.
Я відповіла, що ніколи не казала «прощай», а тільки «до зустрічі» і ця зустріч настала.