II розділ

Неподалік нас теж була компанія, що шумно щось святкувала, врешті вони десь відкопали гітару і хтось почав на ній грати. Тембр голосу був досить приємний, я будучи випившою на той момент уже нічого не соромилась і не боялась. І тут я почула пісню, це була не просто пісня, не та, яку всі наспівують. Не якихось відомих виконавців, вона була його. Я почала прислухатися, гадаючи, що у мене глюки від алкоголю, але ні, вона була його. І я пішла. Пішла просто до чужої компанії, стала з краєчку, щоб поглянути на того, хто грає на гітарі. 

Я не помилилась, це був він, зосереджений, красивий у колі своїх друзів. Він перевів свій погляд з гітари догори і ми знову зустрілись. На мить він завмер, не розуміючи що коїться і звідки я тут. Як до мене підбігла Катя з криками, що я не в ту компанію потрапила, натякаючи всім, що я трішки п'яна, вибачившись, розвернула і потянула мене назад. 

Я оглядалась, ловлячи його погляд на собі, та Катя настирливо розвертала мене в іншу сторону. Потім був ще один глінтвейн, а потім я не пам'ятаю, та прокинулась вже в своєму номері, не зовсім роздягнута та на щастя одна. Трішки збентежена подіями минулого вечора, я пішла у ванну привести себе в порядок.

Спустившись на сніданок мене зустріли друзі, натякаючи, що я надто довго сплю, а нас чекають лижі. Тож я швиденько кинула яєшню з сиром на тарілку та сіла за стіл. Шукаючи поглядами по залу його. Та ні його, ні тих людей з якими він був, за сніданком я не застала. Що ж все-таки варто повернутись з неба на землю, перестати літати, та йти розважатись з друзями. 

В буквальному сенсі я таки приземлилась на землю, коли стала на лижі. Мене всі почали потроху вчити цьому мистецтву, та чомусь мої ноги не хотіли стояти рівно і вічно одна лижня находила на іншу. Я сказала, що нема чого їм зі мною вовтузитись, бо так і не покатаються нормально. Тому спровадила всіх на підйомник, а сама почала свої нелегкі спроби у цьому спорті, адже хотіла все-таки хоча б раз з'їхати з гори. Отож, десь через годину мук унизу, я таки сіла на підйомник, ледве з нього зійшла з цими кінськими лижами на ногах. Кайф скажу досить відносний, та мій впертий характер змушував мене іти до кінця. Як люди так вільно їздять на них, я не знаю? 

Гора здалася мені такою стрімкою, що я просто стояла на верхівці і дивилась як тисячі людей, навіть дітей їдуть вниз, вивчаючи положення їх рук та тіла загалом, але сама не наважувалася зробити крок вниз. 

Тут мене хтось підштовхнув з-заду зі словами: «Ну що поїхали?» І я поїхала з неймовірним верезком, страхом і не розумінням, що відбувається, як наслідок я впала, що було передбачувано в даному випадку. А штовхнув мене він, він просто не знав, що це мій перший раз і озирнувшись побачив моє стрімке падіння. Добре, що я не зламала ноги. Це катастрофа, ще й так опозорилась. Мені хотілося телепортуватися звідти, та гора не була така маленька і до низу було ще далеко. 

Врешті звівшись на ноги я потихеньку почала спускатися вниз. Відтак мене наздогнала Катя, яка вже енний раз спускалася, почала підбадьорювати та допомагати мені. Я кинула погляд вниз і побачила, як він розвернувся та поїхав, так і не дочекавшись мене. Якось не складається у нас навіть привітатися. 

З горем пополам я спустилась з тієї гори і зрозуміла, що лижі - то не моє. Катя сказала, що вже накаталась і ми пішли на обід. Всі були задоволені, трішки вимучені катаннями та з великим бажанням спробувати ще щось, адже ми тут тільки до завтра, тому хотілося всього і багато. І ми вирішили покататися на снігоходах. О, це вже моє. Звичайно я обрала собі окремий без будь кого зайвого за спиною. Хоча досить таки ризикована штука хочу сказати і варто бути обережним особливо, коли газуєш у невідомому напрямку. 

Ввечері у нас були заплановані чани. Я не можу сказати, що в захваті від даного виду відпочинку. Якось саме розуміння того, що знизу тебе так би мовити підігрівають складає не дуже приємне враження. Попарившись в тих чанах я пішла до низу в бар, оскільки нам розказали, що у них є багато різних смачних наливок і звичайно мені з Катюхою треба їх спробувати саме сьогодні, так як завтра за кермо і ніякого алкоголю. 

Що ж ми попросили так би мовити сет наливок. Там було шість маленьких стаканчиків. Бармен сказав, що потім можемо обрати щось одне якщо дуже сподобається. І ми пішли в азарт, поки решта парилася в чанах. Досить смачні наливки, які навіть не треба було закусувати, хотілося відчувати післясмак кожної з них.