Зустріч

Зустріч. Завершення.

Це був молодий чоловік, приблизно років 30. З гарною зачіскою, чорним волоссям, високий на зріст  з зеленими очима. Хлопець допоміг мене підвестися. Коли я подивилася на нього, то він затурбувався і хотів, щось запитати, але він не встиг. До нього підбігла дівчина, і поки я струшувала із себе листя та шукала Джесіку, то вона розповідала все про пригоду, яка трапилася із Леслі минулого року. Дівчина виявляється одразу впізнала мене, коли до мене почала бігти Леслі. 
Спочатку він був сильно здивований. А потім раптово запитав:
-Минулого разу, моя сестра, обійшлася дуже не гарно з вами. Ви врятували мою Леслі, а вона вам навіть не запропонувала за порятунок не тільки гроші, а й навіть каву. Пробачте її за це.
В нього був дуже приємний , оксамитовий голос, який хотілося слухати.
-Нічого. Все добре. Головне, що Леслі тоді не постраждала. – відповіла я.
-Так. Але дозвольте, мені загладити вину моєї сестри. Ми хочемо запросити вас із Джес в кафе. Якщо ви не проти. – сказав він і мило та ніжно посміхнувся мені чекаючи на відповідь.
-Із задоволенням…- сказала я . 
І ми всі разом, продовжували йти осіннім парком, шукаючи відчиненого кафе. 
Хоча ця зустріч рік тому в осінньому парку не обіцяла нічого нового, але я сподіваюся, що вона стала початком історії.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше