-Так. Леслі. А чому ви перепитали?- здивовано запиталася вона.
-Розумієте, я не знаючи, як господарі можуть її називати, назвала Леслі. А це виявилося її справжнє ім’я - сміючись ,розповідала я.
-А й справді, цікаво вийшло. Дякую, що ви її знайшли. Не знаю, щоб я робила без вас. Як я б пояснила братові про зникнення Леслі.
- Нічого. Головне, що вона зараз з вами.
Я ще раз на прощання обійняла собаку. Вона ще довго поверталася і дивилася на мене, поки я її проводжала тільки поглядом. На душі в мене було дуже тривожно і шкода, що від мене її забрали. Таке відчуття ніби вона моя. Хоча я її знала тільки декілька годин.