Глава 4

  Зала була заповнена глядачами, серед яких були актори, режисери та музиканти. Ада стояла за кулісами і чекала свого виступу, слухаючи ведучих, які проводили захід. На сцену вийшов режисер і подякував усім акторам за їхню роботу. Прямо зі сцени він оголосив, що планує зняти новий серіал і запрошує Гао Вейна на головну роль.

Після цього на сцену вийшов сам Гао Вейн.

    — Дякую всім за чудову роботу. Я з великим задоволенням прийму вашу пропозицію, режисере Лі, — сказав він, викликаючи бурхливі оплески у залі.

  Ада відчула, як її серце починає битися швидше. Момент її виступу наближався. Вона вдихнула на повні груди, зібрала всю свою впевненість і зосередилася на своїй пісні. Ведучий оголосив її ім’я, і Ада вийшла на сцену під оплески. Вона побачила обличчя глядачів, які з цікавістю дивилися на неї, і відчула хвилю підтримки. Вона посміхнулася, взяла мікрофон і почала співати.

 Пісня .. 

Можливо, це світ.
Я досі у дорозі.
Ніхто не може сказати.
Може, я просто мовчу.
Сльози мокрі очі
Але й боягузтво.
Опустивши голову, чекаючи на денне світло.
Прийміть всі глузування.
Обійміть веселку на вітрі.
Сміливо вперед.
Світло світанку.
Перетинатиме темряву.
Зламати всі страхи, які я можу
Знайти відповідь
Навіть проти світла.
Розсіяти темряву.
Відкиньте весь тягар.
Більше не самотній.
Більше не самотній.
Можливо, це світ.
Я досі у дорозі.
Ніхто не може сказати.
Може, я просто мовчу.
Сльози мокрі очі
Але й боягузтво.
Опустивши голову, чекаючи на денне світло.
Прийміть всі глузування.
Обійміть веселку на вітрі.
Сміливо вперед.
Світло світанку.
Перетинатиме темряву.
Зламати всі страхи, які я можу
Знайти відповідь
Навіть проти світла.
Розсіяти темряву.
Відкиньте весь тягар.
Більше не самотній.
Більше не самотній.
Світло світанку.
Перетинатиме темряву.
Зламати всі страхи, які я можу
Знайти відповідь
Навіть проти світла.
Розсіяти темряву.
Є десять тисяч видів влади.
Втопити на самоті
Більше не самотній.
Можливо, це світ.
Я досі у дорозі.
Ніхто не може сказати.
Може, я просто мовчу.
Сльози мокрі очі
Але й боягузтво.

也许世界就这样
我也还在路上
没有人能诉说
也许我只能沉默
眼泪湿润眼眶
可又不甘懦弱
低着头 期待白昼
接受所有的嘲讽
向着风 拥抱彩虹
勇敢的向前走
黎明的那道光
会越过黑暗
打破一切恐惧我能
找到答案
哪怕要逆着光
就驱散黑暗
丢弃所有的负担
不再孤单
不再孤单
也许世界就这样
我也还在路上
没有人能诉说
也许我只能沉默
眼泪湿润眼眶
可又不甘懦弱
低着头 期待白昼
接受所有的嘲讽
向着风 拥抱彩虹
勇敢的向前走
黎明的那道光
会越过黑暗
打破一切恐惧我能
找到答案
哪怕要逆着光
就驱散黑暗
丢弃所有的负担
不再孤单
不再孤单
黎明的那道光
会越过黑暗
打破一切恐惧我能
找到答案
哪怕要逆着光
就驱散黑暗
有一万种的力量
淹没孤单
不再孤单
也许世界就这样
我也还在路上
没有人能诉说
也许我只能沉默
眼泪湿润眼眶
可又不甘懦弱

Її голос був чистим і сильним, кожна нота відлунювала в серцях слухачів. Ада співала від душі, вкладаючи в кожне слово свої почуття. Зал був зачарований її виступом. Коли пісня закінчилася, на мить запанувала тиша, а потім зала вибухнула оплесками.

  Ада стояла на сцені, відчуваючи, як її серце наповнюється радістю та вдячністю. Вона вдихнула на повні груди і зрозуміла, що це був один з найкращих моментів у її житті. Вона подякувала публіці і зійшла зі сцени, відчуваючи, що її мрія стає реальністю.

відчувала хвилювання і радість, адже її виступ пройшов чудово. У банкетному залі панувала жива атмосфера: гості спілкувалися, сміялися і насолоджувалися вечором.

Ада побачила Сяо, яка підняла келих, щоб привітати її.

— Ти була неймовірна! — вигукнула Сяо, обіймаючи Аду. — Всі в захваті від твого виступу.

Ада посміхнулася, відчуваючи тепло від підтримки своєї нової подруги.

— Дякую, Сяо. Я так хвилювалася, але все пройшло краще, ніж я могла уявити.

 Розмова текла плавно, і Ада відчула, що починає розслаблятися. Вони обговорювали музику, серіали і мрії. Вечір продовжувався, і Ада відчувала, що цей момент став початком чогось нового і важливого в її житті. Врешті-решт, Ада вирішила зробити перерву і відійти на кілька хвилин, щоб зібрати думки.

  Ада йшла в сторону тераси, коли раптом за щось перечепилася і почала падати. Але її підхопив Гао Вейн. На мить їхні погляди зустрілися, і час, здавалося, зупинився. Через кілька секунд Ада змогла швидко зібратися з думками і помітила усмішку на обличчі Нани. Вона зрозуміла, що це була її підніжка.

   — Дякую, що не дав мені впасти, — сказала Ада, посміхаючись Гао Вейну.

  — Завжди радий допомогти, — відповів він, продовжуючи утримувати її, поки вона не відчула себе впевненіше на ногах.

Ада вирушила далі до тераси, але при падінні трохи травмувала ногу і тепер злегка підгримала. Гао Вейн помітив це і підійшов до неї.

  — Дозволь мені допомогти, — сказав він з турботою в голосі.

Коли вони дісталися до тераси, Гао зійшов за льодом і приклав його до місця удару.

  — Дякую, містер Гао, мені вже краще, — сказала Ада, відчуваючи, як холод знімає біль.

  — Просто Гао, — усміхнувся він. Та повернувся до зали .