Глава 1

  Ада завжди мріяла про сцену, де вона могла б співати під яскравими вогнями, відчуваючи, як її голос заповнює простір. Вона родом з маленького містечка в Україні, де літні вечори наповнені ароматом квітів та звуками природи. Проте, попри всю красу навколо, її серце прагнуло більшого – воно прагнуло Китаю, країни, де, за її уявленнями, мрії стають реальністю.

 Але були й труднощі. Грошей завжди не вистачало. Ада знала, що для того, щоб поїхати до Китаю і спробувати свої сили на великих сценах, потрібно заробити чимало. Вона влаштувалася на роботу в барі, де співала свій репертуар, але цих виступів було недостатньо, щоб покрити всі витрати на подорож.

  Кожного дня, по закінченню трудового дня, Ада поверталася додому, де за вікном світили зорі, і починала працювати над новою піснею. Літнє повітря приносило з собою натхнення, і кожен акорд в уяві перетворювався на мелодію. Вона помітила, що часом натхнення було тривіальним – у звуках дощу, у шепоті вітру, або в усмішках друзів. Кожні вихідні в її домі збиралися друзі. Вони підтримували її у всіх починаннях, вірячи в її талант. Вони сміялися, ділилися мріями і спогадами, а Ада в цей час відчувала, як запалюється вогник у її душі. У колі друзів вона могла розслабитися, забути про повсякденні труднощі і просто насолоджуватися музикою.

  Одного вечора, після чергового виступу в барі, Ада вирішила, що не може більше чекати. Вона почала планувати свою поїздку до Китаю, скласти бюджет, (який здавався недійсним) і розраховувати, як забезпечити те, чого так прагне. Вона знала, що зможе заробити, якщо буде працювати більше, адже жодна мрія не здійснюється без зусиль. У пізні години, коли всі вже спали, Ада продовжувала писати пісні. Вона мріяла про сцени, про нові знайомства, про любов, яка може спіткати її в незнайомій країні. Кожна нова строчка в її текстах ставала відображенням її переживань, а інколи й тривог.

  Але, незважаючи на всі випробування, Ада завжди пам’ятала, чому вона почала весь цей шлях. Її любов до музики була настільки сильною, що жодна перешкода не могла зупинити її. Навіть у важкі дні, коли здавалося, що все йде не так, вона знаходила сили в собі рухатися далі.

  Кожні вихідні в її домі збиралися друзі. Вони підтримували її у всіх починаннях, вірячи в її талант. Вони сміялися, ділилися мріями і спогадами, а Ада в цей час відчувала, як запалюється вогник у її душі. У колі друзів вона могла розслабитися, забути про повсякденні труднощі і просто насолоджуватися музикою. Одного вечора, після чергового виступу в барі, Ярослав, один з її найближчих друзів, сказав:

  - Ада, ти чула про конкурс на поїздку в Шанхай? Там можна виграти можливість виступити перед зірками Китаю!

Ада здивувалася:

  - Ні, я не чула. Де можна подати заявку?

Вона поспішила зайти на сайт і почала реєструватися. Прочитавши умови, попросила друзів допомогти вибрати наряд, але нічого не підходило. Тоді її подруга запитала:

   - А коли цей конкурс?

  - Уже в понеділок, - відповіла Ада.

  - Мда, часу мало, але у мене є ідея. Не дарма я вчуся на дизайнера, - сказала подруга.

Ада була дуже рада, що у неї буде особливе плаття. Вдень і вночі вона репетирувала, щоб не помилитися. Настав день конкурсу, дівчина виглядала чудово. Її друзі прийшли підтримати її. Ада дуже нервувала, адже це був її шанс почати нове життя.

Коли всі конкурсанти виступили, залишилося тільки чекати результатів. Але журі оголосило, що результати будуть оголошені завтра, оскільки було дуже багато учасників.

Наступного дня, з хвилюванням чекаючи оголошення, Ада не могла знайти собі місця. Її підтримка друзів допомагала зберігати спокій. Вони жартували, розповідали історії, але всі розуміли, наскільки важливий цей момент для Ади. Вона намагалася зосередитися на чомусь іншому, але думки постійно поверталися до результатів конкурсу.

І ось, нарешті, настала мить істини. Журі вийшло на сцену, тримаючи в руках конверти з іменами переможців. Серце Ади завмерло, коли ведучий почав оголошувати результати.

  - На третьому місці... Марк Коваль! – пролунало зі сцени, і зал вибухнув оплесками.

Ада відчула, як її серце б'ється дедалі швидше.

  - Друге місце посідає... Олександр Петров! – оголосив ведучий.

Її очі наповнилися сльозами, але вона трималася. І ось, нарешті, настала черга першого місця.

  - А тепер, перше місце, і можливість поїхати до Шанхаю на прем'єру серіалу, а також виступити перед зірками Китаю, отримує... Ада !

  Зал вибухнув оваціями. Ада стояла на місці, не вірячи своїм вухам. Її друзі підняли її на руки, вітаючи з перемогою. Сльози щастя текли по її обличчю. Вона не могла повірити, що її мрія нарешті здійснилася. Після оголошення результатів Ада піднялася на сцену, де її привітали журі та глядачі. Вона дякувала всім, хто підтримував її на цьому шляху, і особливо своїм друзям, без яких ця перемога була б неможливою.

  Наступні кілька днів пройшли у підготовці до поїздки. Ада вирушила до Шанхаю, сповнена надій і нових планів. Її чекав новий етап у житті, нові знайомства і можливості. Вона знала, що попереду будуть нові виклики, але також були і нові мрії. Вона відчувала, що ця перемога – лише початок великого шляху, і була готова рухатися вперед, знаючи, що її друзі завжди будуть поруч, підтримуючи її у всіх починаннях...