Олег
„Прикольний хлопець, цей Микита. Але ж яка халепа. Перелякав мене до смерті. І головне на рівному місці впав і так довго приходив до тями.” – думав Олег підʼїжджаючи до майже рідного Вишневого. А що тут і до Києва не далеко і київських пробок і суєти нема. Благодать, одним словом.
Він зупинив «бобика» біля паркану і пішов до своєї Анютки. Двір був наповнений пахощами свіжої випічки, аж рот наповнився слиною.
— Моя ж ти господинька.
— Відпрацював? Давай в душ, змивай з себе всю ту гидоту.
— Це точно, треба помитися. Ще й дощ пішов, одна багнюка навкруги.
— Не думав змінити рід діяльності? На щось більш нормальне.
— Поки ні...
„Отак завжди. От не подобається їй мої походи в Чорнобиль. І хоч сип аргументами, що там все давно безпечно, і що навіть люди живуть. Нічого її не переконує. Жінка, що з неї взяти.” – думав Олег, але не сказав ні слова, й пішов до ванної.
Добре вимивши весь пил і піт, поголившись і загалом привівши себе в порядок, він прийшов на кухню. Обняв свою солоденьку і поцілував.
— Як же я за тобою скучив, моя кохана, – відірвавшись від її вуст мовив він.
— Ох і підлабузник, йди вже вечеряй, а то геть лиця немає. А не хочеш сумувати, то кидай ці походи, Катя он казала, на фірму до її Колі треба механіка, – почала вона знову.
— Це звичайно добре, я подумаю...
— Що тут думати, зарплата хороша і тут у Вишневому, а не десь кататися... Ти ж вчився на механіка. – й вона, як лисичка, підморгнула йому.
— Добре... – не мав він сил сперечатися.
Добре поївши він відправився в ліжко, але виспатися йому не судилося. Анька накинулася на нього, невже так скучила за ці кілька днів? А вона просто дуже його любила, і будь-який його похід вона дуже переживала. Бо ж бізнес цей був нелегальний, і так гроші він приносив, але що як... Ні вона не хотіла цього.
А ще в неї був невеличкий секретик. Олег скоро мав стати татом. Як йому про це сказати. А як зробити, щоб він не їздив більше в ту кляту зону. Вона ще довго думала, коли він виснажений, не тільки походом, як дитина підклав руки під голову та заснув.
„Точно, всі чоловіки – то великі діти” – подумала вона, обняла його і так в роздумах і заснула.