Зулейма: Зрада Шіптару

Ех, вдалося б побачити мені

Славні Моран-Тану розквіту дні!

Наші предки тоді з попелу знайшли силу підвестися

Під проводом Зулейми гордовитої!

В ті часи всюди були ми гнані,

Аж поки не знайшли свій дім на вулкані,

Та й на вогняному Тані!

А там, серед розпеченого жерла

Правдивий бог на нас чекав,

Вогняні слова він нам казав,

А Перший Сатріанець їх у Корі'Тані записав,

Нам істинну віру, Культ Полум'я він надав,

Вогонь помсти в грудях кожного відтоді запалав!

До кровопролитної війни нас Файрос закликав,

Кожен сатріанець без страху на неї вирушав

І голову там Перший Сатріанець склав.

Він був несправедливо вбитий,

Клятими імперськими собаками розтерзаний

І власним богом позабутий!

І тоді з Вогню Файрос жінку обрав,

Від крові та плоті Першого Сатріанця,

Віднайшов собі обранця.

Вона першим Верховним Архімагістром нашим враз постала,

Трон у столиці Тана Зулейма посіла,

А народ сатріанський все радів та за нею на битву охоче йшов!

Але сталося тоді горе,

Ворогам запеклим на радість!

Відколовся Моран та й від Тану,

Відвернулись невірні чоловіки від служіння Зулеймі,

Забули в чому її батькові присягалися колись!

Окремим королівством наш рідний Моран постав,

Охоче Тан він атакував,

Сіяв смерть та ворожнечу,

Розповсюджував серед сатріанців колотнечу,

Про те що ми один народ враз всі позабули!

Жінки на чоловіків кидались,

А чоловіки з жінками боролись!

Але Зулейма перемогла заколот Морану

І від тоді розповсюдила свою владу матріархальну

Від берегів Морану та й до вулкану Тану!

Всіх нас вона з'єднала під єдиним прапором,

Під святим вогняним словом,

Під спільною рідною мовою!

З тих часів править над чоловіками кожна жінка,

Знає, що коритись їй повинні хлопчики, кожна дівчинка,

Владі та темній магії вчиться в нас кожна наша дочка!

Кожна мріє досягти тих висот,

Які осягнула Зулейма,

Всі наші жінки влади та поклоніння прагнуть,

Хоробрими та незалежними,

Як Зулейма, вони будуть!

Заприсяглася за батька Зулейма помститись,

Імперію заморських чужинців раз і назавжди побороти!

Кляті супостати нашу рідну землю відібрали,

Вічно гнити у вогняному ашхані вони нас прирекли!

Цілі народи на наші страждання очі враз закрили

Та свою зневагу до нас показали!

Мертвими вони нас бачити жадали,

А ми з вогню й попелу повстали

І почали влаштовувати на їх землі навали,

Щоб землі наші, вкриті поганьскою ганьбою

В очисному полум'ї Файроса палали!

Довгі століття Зулейма із імперією воювала,

Ніколи страху не показувала

І сама з радістю криваві розправи над ворогами влаштовувала!

Але той звір великим був і невмирущим теж,

Пережив він Зулейму,

Відійшла у вічність велика з величних,

Із Файросом воз'єдналася в його Полум'яних Палацах!

А ми залишилися праве діло далі вершити,

Ворогів клятих весь час бити,

Для дітей майбутніх землю завойовувати!

Кожен сатріанець за правду життя віддає,

Страху та сумнівів не пізнає,

Бо на кожного чекають нагороди Полум'яного Бога

За вірність справі,

За справедливість,

Щоб побачити, як імперія чужинців зникне у безвість!

Дорогий Файрос нас всіх зустріне за порогом смерті,

Він нам у руки дасть квіт багряної маветії*

І до власного царства за руку проведе!

Там панує сміливість та незкоренність,

Немає місця для слабких та невірних,

Лише для самих відданих!

Минають часи,

А ми й досі пам'ять Зулейми вшановуємо,

В її ім'я ми помираємо,

Файроса не забуваємо,

Справу великих предків ми закінчуємо

                                    Примітки

*Маветія- квітка, яка зростає на островах Моран-Тану, володіє палаючими пелюстками та іскристими тичинками. Лише обраний богом Файросом здатен зірвати квітку маветії та не обпекти при цьому руки