Зуби

Зуби

   Кожного ранку я прокидався від того, що мої зуби хиталися. Я проводив язиком по верхньому ряду зубів і відчував, як мої ікла вже ледь тримаються в роті. Я відчував, як вони відділяються від мене під тиском язика, але ніколи не відпадали повністю. Це продовжувалося місяцями, і жоден стоматолог не допоміг.

   З недавніх пір я почав бачити один і той самий сон, хоча, скоріше, він був схожий на кошмар. Я сидів у білій кімнаті, один. Тиша стояла така, що я чув звук тріпотіння власних вій, але не довго. Згодом тишу розривало клацання зубів, але це були не мої зуби. Я не знаю, звідки почав лунати цей звук, він наче починався в моїй голові та згодом починав відбиватися від стін, створюючи відлуння цього мерзенного звуку. Після цього я бачив його. Він був трохи вищий за мене, десь 1.80, не такий великий, як химерні монстри у фільмах жаху. Його кінцівки були масивні, з незрозумілими відростками, схожими на дитячі ручки і ніжки, вкриті запеченою кров’ю. Це він. Він клацав. Його рот, якщо це можна так назвати, був наповнений людськими зубами. Вони розташовані не так, як у звичайної людини, зуби ніби брали навмання з якоїсь коробочки й вставляли в пащу цього щось.

   Я дивився на нього, і він, здавалося, теж дивився на мене, хоча очей у нього не було. Я відчув, як щось капає з мого підборіддя. На білій підлозі з’явилися червоні плями, і… Я прокинувся. Я ніколи не встигав підняти голову, щоб глянути на нього ще раз.

   Після цього кошмару я прокидався і першим ділом біг до дзеркала. Одного разу я підбіг настільки швидко, що помітив, як мій зуб приростає назад, але це відбулося занадто швидко, тому я сам себе впевнив, що мені лише здалося. Це була помилка.

   Я почав помічати його і в житті. Кожного разу я бачив його, коли був з кимось, але вони його не бачили, хоч скільки я не питав. Згодом я перестав питати, боячись, що мене будуть вважати божевільним. Але я точно не збожеволів. Нажаль ні…

   Того дня я повернувся додому занадто пізно. У колеги було день народження, тому я вийшов з офісу опівночі. Вдома було тихо, занадто тихо, як для квартири, в якій живе досить активний кіт. Я підібрав його не так давно; кошеня виглядало нещасним, тому я вирішив забрати його. Відмивши бідолаху, я вирішив назвати його Скай, “небо” з англійської.

   Зайшовши до темної вітальні, я побачив два блакитних ока, що дивляться на мене з глибини кімнати, але на клич кіт не відізвався. Не відриваючи погляду, я почув нявкання позаду мене. Я швидко оглянувся і побачив кошеня, всього в крові й без очей.

   Повільно повертаючи голову у бік вітальні, я почув клацання зубів… Не своїх… Рефлекторно я провів язиком по верхньому ряду зубів. Мої ікла ледь трималися, а з рота почала текти кров. Я не міг поворухнутися, у вухах змішалося нявкання кота і стукіт зубів. Котячі очі почали наближатися, і ось, у світлі коридорної лампи, я побачив його. Такий як у снах. Його руки були біля мого рота. Я відчув, як він вирвав декілька зубів за раз. Це не було боляче, адже вони вже хиталися, проте кров продовжувала йти, навіть не впевнений, чи в мені є стільки крові. Я нарешті закричав, але не надовго. Його пальці змістилися з зубів на язик. Він схопив його, а я все ще не міг ворухнути жодною частиною тіла. Біль луною віддав у все тіло, коли мій язик почав натягуватися. Він виривав його, і я відчував, з якою силою він це робить. Відчував, як мій язик відривається від мене.

   Тоді я втратив свідомість. Пройшло вже багато років, і життя склалося досить вдало. В мене навіть з’явилася прекрасна сім’я. 
 

Але нещодавно я прокинувся від клацання зубів і крику своєї 14-річної дочки.