Глава друга

Після того як Ліраєль провела Дмитра,вона не пішла одразу до себе. Їй хотілося поділитися з батьком своїми враженнями та почуттями. Вона попрямувала одразу до його домівки. Вітер колихав її волосся. Там у горі дороги,біля Вічного Дерева,де завжди відбувалися наради старейшин,жив її батько Алдарион. Але чомусь коли вона йшла,все було якось інакшим. Після того як десь був відкритий портал,все навколо змінилося.
Прийшовши до житла,вона не стала стукати,бо знала,що батько ніколи не спав в такий час,тому вона спокійно відкрила двері та увійшла. Домівка батька зустріла ї́ї тишею,не було ніякого натяку що він удома. Коли дівчина обійшла усе житло,стало ясно, батько кудись зник.
З самого початку коли зьявився Дмитро,скоріше за все,коли батько почув то пророцтво про Хаос,він зовсім став іншим,а коли вона привела Дмитра,то зовсім зачинився у собі. Він став багато бути у роздумах,мало часу приділяв справам ельфів,та зовсім перестав думати про щось хороше. 
Так її батько був Великим магом всього Сильванору. Все що вона вміла та навчала Дмитра,була заслугою саме його. Він так само тренував її,що інколи в неї не було сили навіть промовити слова подяки. Але зараз,стоячи в його житті,вона навіть не бачить не якої записки,де він завжди попереджав її де можна було його знайти. Дівчина не мала навіть уяви,куди він зміг так зникнути,адже ще зранку вона його зустрічала біля Вічного Дерева,а тепер він зник немов розвіявся туман. Найстрашніше лякало дівчину те,що для ельфа такого як її батько, покинути ліс,було дуже небезпечно. 
Дівчина зайшла в кімнату де завжди спав її батько. Вона сіла на його ліжко,та почала ментально викликати його,в надії що він відгукнеться. Але як вона не старалася все було марним.
Так сидячі на ліжку, дівчина знов намагалася встановити зв'язок з батьком. Вони тратила всі свої сили на кожну таку спробу. Кожен такий раз не давав ніякого ефекту,але дівчина не здавалася. Вона повторювала раз за разом все,що колись вчив її батько, ретельно пригадуючи всі нюанси цього ритуалу,але ні чого не виходило. 
Від безсилля таких спроб, дівчина впала на коліна,та прикрила обличчя руками. Вона пригадувала все що коїлося з батьком за цей останній час,намагаючись зрозуміти,куди він міг податися. Ліраєль знала що батько мав навички древньої магії,завдяки якої міг мандрувати між світами. Але скільки вона в нього не питала,про його наміри,та що страшного в цьому пророцтві,у відповідь чула лише: " Не думай про це, сподіваюся тебе це не зачепить". Згадавши це,вона зрозуміла,що батько міг піти шукати відповіді,на те що зараз коїться. Він завжди намагався знаходити вихід сам,не долучаючи ні кого. 
Вона взяла єдину річ яка була завжди з батьком,це буде набагато ціннішим путівником. Адже кожна річ,тримає у собі енергію господаря,завдяки чому можна знайти хоч якийсь слід. Вона знала що сама не впорається,але вона не втратить надії,та піде його шукати. Це було як і в батька,єдина схожість,стальна рішучість. Вона завернула річ та поклала у кишеню. Вона зробить все,що в її силах,та поверне батька додому,а якщо щось загрожує,то сама почне вирішувати все як з цим впоратися. З такими настроєм вона пішла в сторону виходу.
Вона вибігла на вулицю. Тепер вітер для неї був занадто холодним. Але рішучість піти слідом,та знайти батька гріло немов десять сонець. Вона сподівалася що Дмитро також відчує її,та погодиться піти з нею,бо крім нього тепер в дівчини ні кого не було,кому вона могла би так довіряти. Тому не думаючи вона пішла до Дмитра.