Глава десята

Несучий Хаосу блукав по своєму замку. Дивлячись на всі краєвиди з великої своєї башти,він вирішив назвати своє темне царство Хаосу. Бо цей світ,та насамперед його замок,все так справді нагадує про великий хаос. А ту дорогу,яка веде до замку,він вирішив назвати "Долиною Відчаю" бо саме по цій дорозі тільки зможуть потрапити до нього ті люди,які будуть здаватися під його владу. Він стояв на балконі башти,повітря тут було таким густим та важким,все навкруги пахло озоном,сіркою та гнійними квітами. Щось останнім часом після спостереження за Зефом,він полюбив провітритися на балконі. Це місце одразу відкривало йому все навколо,та він відчував себе Владикою Хаосу. 
  Побувавши на балконі, Несучий Хаосу повернувся до замку. Він направився до кімнати,де він завжди налаштовувався на спілкування з силами замку. Йому було необхідно зараз зв'язатися з замком,щоб підготувати своє царство до більшого масштабу.
Він добрався до своєї кімнати дуже швидко. Сів на стілець у зручній для нього позі,заплющив очі,та почав уявляти у розумі тих,хто завжди допомогає йому пізнавати усі шляхи хаосу. Налаштований на діалог, Несучий Хаосу почав говорити те що було необхідно:
"Звертаюся до вас,великі сили замку! Ви мені дуже допомогаєте,але тепер настав час,коли необхідно зробити так,щоб замок наповнився істотами та магами,які будуть стояти на варті нашого світу,та якщо буде потреба,піти на допомогу тому чоловікові Зефу. Я бачу тепер його вірність,як він робить справу хаосу,та все необхідне,щоб наше царство набувало володи. Зьявіться тепер перед моїми очами у формі,щоб ми мали змогу спілкуватися віч на віче!"
Несучий Хаосу відкрив очі та почав чекати. Раптом за його спиною,щось почало видавати якісь звуки. Вони нагадували шепіт потойбічного світу. Він подивився в ту сторону,та побачив,як перед ним пливе згусток чорного кольору, через декілька хвилин воно почало перевтілюватися та отримувати форму. Перед ним тепер стояла фігура яка нагадувала людину. Вся вона була в чорному вбранні. 
- Як тебе звати? О вірний мій друг та радник! - звернувся до істоти Несучий Хаосу.
- Мене звуть Малдагар володарю! Я з самих давніх часів,коли цей замок був величним серед світів,був значним магом серед усіх володарів. Навіть коли царство загинуло,я зробив так,що жив як примара,робивши так,щоб сам замок не зруйнувався. Та тепер коли в нього з'явилися ви володарю, тепер все що я можу робити,буде йти знову на користь нашому царству. 
  Малдагар як побачив Несучий Хаосу не був схожим на божевільного мага,які завжди блукали на риночних майданчиках. Його слова були наповнені глуздом,та все сходилося з тим,що було написано в книжках про історію замку. Малдагар стояв перед ним спокійно, тільки легкий вітерець колихав його мантію,яка не заважала йому в рухах та приховувала під собою темну енергію.
- Добре! Я як ти вже знаєш і без мого привітання Несучий Хаосу. Коли я прийшов у цей світ,я не знав ще тоді,що серед замку може існувати така велична сила яку маєш ти о Малдагар! Але за допомогою тебе,та той інформації яку я дізнався,я тепер впевнений,що з такими силами та можливостями,наше царство набере ще більше могутності та влади серед інших світів! - він казав це впевнено,бо вірив що саме так воно і буде.
Але раптом його відволік голос у його голові. Він одразу зрозумів,що це ментально почав визивати його Зеф. Він заплющив очі,та вислухав все що було тим сказано. Після цієї розмови на обличчі Несучого Хаосу зьявилася щось схоже на посмішку. Одразу після цього він знов звернувся до Малдагара:
- Є добра новина Малдагар! Мені тільки що доповіли з іншого світу,що маленьке селище вже пізнало нашу силу,та деякі люди самі здалися на нашу милість,тому ми зараз підемо до тронної зали,щоб я зміг відкрити портал,а тебе я попросив би підняти усіх кого можна,щоб вони були наглядачами у замку та навколо нього. Тепер нам потрібно більше слуг та довірених істот,які будуть слідкувати за нашим царством.
Малдагар стояв все так спокійно,немов він не мав змоги рухатися. Але насправді він вже був немов у трансі,бо як тільки він прийшов до себе,то відповів Несучому Хаосу:
- Це дійсно добра новина для нас! Так треба піти до тронної зали,але володарю ви будете здивовані тому що там побачите. А щодо відкриття порталу,то моя думка така,що не треба його відкривати одразу в замок,можна відкрити його на дорозі,щоб усі хто вийдуть з нього,мали чудову можливість побачити красу нашого володіння. - Казавши це він немов показував руками все навколо.
Почувши це, Несучий Хаосу махнув головою. Йому вже не кортіло побачити все власними очами. Тому він одразу вийшов з кімнати,а Малдагар слідкував за ним. Вони прямували мовчки до тронного залу. Добратися туди не забрало багато часу. Тому через деякий час,вони вже входили через двері.
  Коли Несучий Хаосу увійшов до зали, Малдагар стояв поряд. Те що він побачив, насправді вразило його: там перед самим троном,стояли точно такі ж істоти у чорному вбранні. Вони виглядали немов лінії чорної енергії,немов сама темрява почала приходити до трону. Коли ця лінія побачила його,то всі до одного схилили свої голови,це було схоже на те,як вітер схиляв дерева до землі. Він не дивлячись на Малдагара сказав:
- Насправді Малдагар я дуже вражений тим що я бачу. Тепер коли нас так багато,ми нарешті можемо втілювати свої ідеї та плани. З такими віданними справі як ти, тепер все стає можливим. Настав час володіння світами царство Хаосу,де буде воля тільки наша. А тепер поки ви всі стійте тут,я вийду на балкон,та відкрию портал! Як тільки все буде готове,приступайте до зустрічі людей,та робіть те що необхідно.
У відповідь всі як один,знов схилили свої голови. Тільки Малдагар відповів: - Так володарю! Чекаємо на ваше повернення. Немов холодний вітер пройшов по всьому залу від цих слів.
Коли він все почув, Несучий Хаосу розвернувся,та пішов до балкону. Перед цим він підійшов до шафи,що стояла біля стіни з обсидіану. Відкривши шухляду,він дістав головний його інструмент та предмет його сили - Артефакт Часу. Артефакт одразу засвітився зеленим сяйвом, тільки опинився у долоні. У Несучого Хаосу від цього аж закрутило у голові,бо цей артефакт впитував у себе його силу,та думки,щоб можливо було працювати як треба.
Він вийшов на балкон,який виходив теж своїм виглядом на головну дорогу,яка прямувала до головних воріт замку. Там,за туманом, розкинулася сама темрява - місце,де реальність була тонкою до межі. 
Несучий Хаосу доторкнувся до артефакту рукою. Заплющив очі він спочатку сконцентрував увагу на тому світі де зараз був Зеф, тепер сконцентрував увагу на тому місці де повинен був відкритися портал,на дорозі яка вела до замку. 
Коли все було зроблено, Несучий Хаосу подивився знов в ту сторону,де дорога була вкрита темрявою. Але тепер там формувався портал. Спочатку він був маленькою крапкою,на фоні безкрайнього неба,но з кожної хвилини він ріс, ширився так,немов рана на тілі всесвіту. Згодом тепер перед очима сяяла фіолетова арка порталу.
"Багато душ"- думав про себе Несучий Хаосу. - "Сотні життів з іншого світу, який тепер буде жити тут,щоб хоч якось вижити. Вони навіть не зможуть зрозуміти,що з ними тепер трапиться. Для них це буде спалах надії,але насправді це буде великим болем для них. А для мене...для мене це буде лише кроком для заволодіння всіма світами".
Відкривши портал, Несучий Хаосу повернувся до зали. Вийшовши він все так само бачив,як чорні фігури стоять біля трону. Немов у повітря він сказав:
- Портал відкритий! Скоро почнуть виходити люди,тому треба виставити для зустрічі споглядачів,які потім проведуть всіх до своїх місць. Тих хто здався самі,треба розмістити окремо,щоб вони бачили що за цей вчинок,вони мають перевагу. А тих хто прийде під наглядом полонених,розмістити спочатку у підземній в'язниці,щоб потім відправити їх добувати цінні для нас копалини. А самих воїнів які будуть з ними,навчити всьому,що ви вмієте,бо вони будуть нашою зброєю,яка буде нести хаос в інших світах.
Зі сторони трону, Несучий Хаосу почув:
- Так володарю. Все буде зроблено. Зараз всі ті хто знаходяться перед вами,почнуть виконувати ваш наказ. Все буде зроблено у кращому вигляді. - З кутка вийшов Малдагар,він своїм чорним вбранням йшов до Несучого Хаосу,та під час руху робив знак для виконання наказу.
Темні фігури почали рухатися по всьому тронному залу,вони йшли немов тонкі лінії на фоні великого полотна. Від цього руху,було чутно лише те,як мантії пливуть по підлозі,залишав за собою лише вітер. Несучий Хаосу закрив очі,він вже відчув як серед порталу почали з'являтися люди,він почав спочатку рахувати їх,але потім йому набридло. То він збивався,то його відволікали сторонні звуки.
- Вони вже виходять з порталу,та прямують по дорозі! Треба швидше все прискорювати! - Він  казав це с закритими очима Малдагару.
 Малдагар почув слова, одразу впав у транс. Він почав ментальну настройку,та давав вказівки своїм підлеглим. Коли він завершив свій сеанс,по всьому залу була суцільна тиша. Повернувшись до Несучого Хаосу,Малдагар погоджуючись кивнув головою,він зробив знов знак того,що все що він почув від господаря,було передано іншим. А потім для підтвердження своїх дій проговорив:
- Добре володарю,все вже готове до зустрічі всіх нових людей,ті які здалися самі,ми дамо їм житло у селищі,яке знаходиться біля замку,нехай вони почнуть приносити користь та процвітання царству. А тих кого взяли у полон,ми будемо використати для тяжких робіт,а якщо вони не зможуть впоратися,то будуть перетворені на монстрів,які будуть мати тільки нашу волю.
Несучий Хаосу знов вийшов на балкон. Там серед дороги,вспалахнула енергія,яка за декілька хвилин перетворилася на величезну арку порталу. Шлях для людей був відкритий. Ті істоти які тепер мали форму, повільно направлялися в ту сторону,щоб зустрічати прийшовших.
Несучий Хаосу дивився,як з порталу почали виходити люди,вони усі були налякані та дивлячись навколо,в кожного у очах він бачив страх. Це був той страх,який він хотів давно бачити в людях,те що вони тепер будуть робити все,щоб тільки залишитися живими. Дивлячись на всіх цих людей,та тих хто їх привів,зустріли нові слуги,які почали вести кожного,туди де було їм місце. Нарешті його царство почало існувати