Глава дев'ята

Як все було завершено,Зеф вирішив побути на одинці. Йому хотілося зрозуміти,що саме він робить,та чи принесе цей союз з Хитрим Змієм певних результатів. Після того як портал закрився,вони залишились серед руїн,де всі мешканці які мали змогу залишитися у живих,були відправлені до царства хаосу. Більшість встигла збігти,але цього факту Зеф не вирішився говорити своєму господарю. Тим паче якщо вони побігли,це значило що попереду є ще міста,які не потрапили під володіння Несучого Хаосу.
Зеф стояв неповорушливо. Він спостерігав все ретельно,ось він спостерігає як люди які здалися самостійно проходять скрізь портал, тепер настала черга під супроводом людей з банди Хитрого Змія,вони теж зникали у червні порталу,щоб потім під таким жи наглядом вже почати робити ту роботу,яка буде дана Несучим Хаосом у новому царстві.
Але тепер коли більшість людей з селища вже переправлені до іншого світу, тепер Зеф не мав розуміння що робити далі,він стояв з замисленим обличчям,та сам у своєму розумі міркував: "Можна було звичайно почати переслідування тих,хто під час всієї заварушки встиг скритися. Але чи варто було того?"
  Але раптом до нього підійшов Хитрий Змій. Поряд з ним був якийсь чоловік,але подивившись на нього,Зеф одразу зрозумів що це звичайна людина з селища,яка напевно не встигла далеко втікти. Бо коли вони підійшли,той впав на коліна,та почав одразу мовити до нього:
- Я дуже прошу,не віддавайте мене у полон! Я можу розповісти багато чого цікавого. Наприклад те,куди можуть сховатися інші,які встигли сбігти з селища!- він казав це зі слізьми на очах,та прислухався до кожного слова та звуків.
Зеф дивився на цього чоловіка з гори,але йому стало дуже цікаво,куди саме могли подітися біглеці. Він подивився на Хитрого Змія,той тільки махнув головою,що погодиться з будь-яким його рішенням. Тому він сказав чоловікові:
- Добре! Кажи де це місце? Я даю слово що ти не потрапиш до полонених,так як портал вже закрився,а саме через одного тебе,я не маю наміру знов турбувати свого господаря. Якщо ми вирішимо піти туди,куди ти нам скажеш,то ти сам будеш нам показувати дорогу! В коли ми туди прибудемо,то вже тоді буде видно,що можна з тобою зробити.- Зеф казав це так серьезно,що чоловік затремтів.
  Зеф спостерігав разом з Хитрим Змієм,як чоловік почувши такі слова,почав немов битися головою до землі. Вони не розуміли чого саме він так поводився,чи то був акт такий подяки,чи він намагався таким чином себе сам покарати. Але відповідь чоловіка поставила все на свої місця:
- Я дуже вдячний вам за таку довіру! Так я все розповім! Якщо ви вирішите піти,то я залюбки стану вашим провідником,та я сподіваюся що і на далі я зможу бути корисним! - казавши це, чоловік дивився на Зефа та Хитрого Змія,але коли зрозумів,що вони чекають його доповіді, зібравшись з собою,він пподовжив:
Справа в тому,що наше селище завжди було опорним пунктом у торговлі. Напевно пане Хитрий Змій це пам'ятає. Там за селищем,якщо йти прямісінько по дорозі,можна потрапити до великого міста! Там завжди є таверни,притулки для біглих бандитів. Якщо ви надумаєте взяти собі людей,то це місце буде саме для вас. Наші старші,ще давно домовилися,якщо буде напад від банди Хитрого Змія,то вони не думавши покинуть селище,та попрямують саме туди,щоб найняти людей та дати відсіч. 
Зеф слухав його уважно,та коли мова зайшла про Хитрого Змія,він подивився на нього. Той стояв мовчки,але по ньому було дуже добре видно,що він сам намагався згадати про це місце. Коли він побачив погляд Зефа,то без всякої зупинки сказав йому:
- Так він каже правду! Це дійсно селище було опорним пунктом. Ми часто грабували каравани,які проходили повз селища,але вони усі прямували до того міста. Коли ми стали великою загрозою для маршруту,то нам навіть були погрози,що знайдуть найманців,щоб з нами покінчити. Тому я думаю нам буде сенс завітати туди,та поповнити свої ряди для нових завдань. - говоривши це,на його обличчі навіть зьявилася посмішка, напевно розповідаючи про свої заслуги,це дарувало йому насолоду.
  Зеф стояв розгублений трохи. Все що він дізнався тільки що,не укладалося в голові. Виявляється що це селище було тільки для прикриття,всі люди які тут були,вони відволікали завжди набіги, тепер коли на них звалилося лихо від Несучого Хаосу,вони збігли як щури, тепер ховаючись від біди.
  Зеф стояв так довго,намагаючись вкласти все це у своїй голові. Потім він подивився в ту сторону де стояла банда Хитрого Змія,та зробивши висновки,що для такого царства як тепер буде у Несучого Хаосу,цих людей для виконання будь-якого завдання виявилося дуже замало. Тому трохи подумавши,він звернувся до Хитрого Змія:
  - Збирай своїх людей! Ми вирушаємо до того міста про яке ви щойно мені сказали. Нам необхідно поповнити припаси та найняти людей. Бо з такою кількістю,ми схожі на звичайну банду ледарів,які при першому завданні,будемо довго думати кого ж послати! - немов у підтвердження своїх слів,він показав рукою на людей які стояли без діла.
Хитрий змій почувши ці слова кивнув головою,повернувся,та без зайвих слів пішов збирати своїх людей. Зеф тільки стояв та дивився йому у спину, тепер він розумів,що завдяки големам та цій заварушки,він став керувати усією бандою,хоча сам не розумів як в нього це виходило. Але потім,він звернув увагу на чоловіка, який тепер сидів перед ним на землі,та сказав йому:
- Ти теж давай вставай. Приведи себе до ладу,та скоро почнеш бути нашим провідником. Тільндивись без фокусів, тільки я,чи люди Хитрого Змія відчують що ти щось замислив,вони не слухаючи мого наказу,зможуть лишити тебе життя. В коли ми прийдемо до міста,проведеш нам екскурсію,де можна роздобути харчів та найняти людей. 
  Чоловік швидко піднявся,та одразу почав приводити своє вбрання до ладу. На швидку руку він витер своє обличчя,щоб якщо хтось і зустріне їх по дорозі,не мав змоги задавати зайвих питань. Так коли все було завершено,він став поряд з Зефом та очікував,коли всі будуть зібрані до подорожі.
Поки Зеф дивився на це явище,до них з чоловіком приєднався Хитрий Змій,з ним підійшло ще чотири людини з банди. Вони зупинилися,та немов чекали всі разом,мовчки коли пролунає знак вирушати.
Коли Зеф побачив що вся їх группа готова,він протягнув руку в сторону големів,він не знав навіщо він це робить,але щось відчував що це потрібно. Аж раптом,всі ті големи,які стояли немов величезні скали,почали сяяти ще більше золотим світлом,та на очах зменшуватися,перетворившись знов у маленькі камінчики,які лягли обережно в долоню до Зефа. Він поклав їх у свою кишеню,так щоб ті ні де не випали по дорозі.
Коли все було готово,Зеф показав новому провіднику,що можна рушати,пропускаючи його вперед. Так Зеф та Хитрий Змій зі своїми людьми,вирушили до нового міста,де тепер чимало на них все нове. Кожен з них прислідував свої цілі у цій подорожі. Але вони знали, тепер вони як одне військо. Яке їде у похід,щоб здобути не тільки багатства,але знайти собі ще таких вірних людей,які будуть служити під їх початком. Так вони вирушили,не знаючи що чекає їх наприкінці.