Глава шоста

Так зранку всі прокинулися. День розпочинався як зазвичай буває у банді з пошуку сніданку. Зеф погодився піти на пошук їжі з гловарем банди,це була можливість щоб дізнатися що він за людина та які має плани на нього.
Так йшовши по лісу,вони не розмовляли. Кожен дивився в різні сторони,але відчувалося що саме кожен з них намагається відтягнути цю мить,щоб навести порядок у думках та продумати як завести розмову. Зеф вирішив першим зруйнувати цю тишу:
- Я звісно багато чого не знаю про вас,та дуже вдячний за те що ви прийняли мене до себе. Але мене мучить питання,що ви плануєте далі робити зі мною? Та чого мені чекати? Не будемо ж ми отак весь час сидіти та блукати по лісу!-він сказав це якось спокійно для нього голосом.
Головний банди зупинився. Він повернувся до Зефа та в очах почало з'являтися злість. Він підійшов повільно до Зефа та доторкнувшись до нього вказівним пальцем промовив:
- Ми тебе прийняли тільки заради того,що в тебе не було що забрати. Бо ти прийшов невідомо звідки,та ми не знали що від тебе очікувати. На твоєму місці,я би поки що не задавався такими питаннями. Не має сенсу говорити мені про те,що твій господар володіє великими силами,від чого ми повинні тремтіти перед тобою!- він так це говорив,що з його рота почала летіти слина в різні сторони.
Зеф аж відійшов назад та уперся в дерево яке стояло позаду нього. Він відчув як у середині себе,всі його емоції почали палати,немов ці слова які він щойно почув,розпалили пожежу яку вже неможливо потушити. Він подивився в очі головному,та повільно,робивши крок за кроком йшов до нього. Він підняв свою руку,та раптом той вчепився у своє горло,немов його душила невідома сила. Зеф не звертаючи на це увагу,промовив немов пошепки:
- Я нічого не зробив вам поганого,щоб до мене було таке ставлення. Але не знаючи мого господаря,не треба казати щось про нього. Бо не знаєш,на що він здатен та що може вчиняти. Я хочу лише вірно йому служити,та щоб ті люди які теж захочуть шли за мною,та робили все що він скаже. Повір мені,він знайде метод щоб слідкувати за усіма. - Сказавши це він опустив руку,та сила яка від неї шла відпустила головного,що він сів на землю.
Знайшовши поблизу підбиту тварину,Зеф відійшов від головаря банди. Взявши на плече тушу,він зібрався вже йти тим шляхом яким вони прийшли сюди. Повернувшись,він побачив що той ще не відійшовши від того що трапилося,ледве підвівся. Він стояв на відстані від Зефа,щоб той не зміг знов напасти на нього. Зеф пішов першим,давши натяк на те,що пригода у пошуку їжі завершенна та треба повертатися. Так вони пішли до лігва. 
  Вони дійшли до лігва дуже швидко. Зеф йшов завжди попереду,та спостерігав краєм ока,щоб зі спини не напав той головний. Коли вони зайшли до свого табору,всі сиділи півколом,вони чекали саме того,коли вони повернуться з свіжиною. Зеф опустив тушу,чоловік який знаходився не подалік,одразу взявся за справу щоб приготувати м'яса.
Головний банди зайшов останнім. Він зупинився неподалік від Зефа. Дивлячись на те як робиться справа,він стояв дуже з замислившись. Ні хто не ризикнув заговорити з ним. Всі бачили в якому стані він уходив з Зефом,та як вони прийшли,тому всі сиділи мовчки. Але він потім вставши в середині кола своїх людей,він почав говорити:
- Після того як закінчимо снідати,ми вирушаємо у селище! Треба цим людям нагадати що ми ще ні куди не зникли,та нагадати що саме вони винні в тому,що ми зараз живемо в такому становище! - навкруги всі гучно погодилися з головним. Він подивився на Зефа та продовжив:- Ще треба подивитися на що здатен цей Зеф! Нехай він покаже які в нього здібності,щоб потім розуміти,буде він нам корисний чи ні!
Коли все було готове,кожен з банди сидів на своєму місці та куштував сніданок. Тільки Зеф сидів подалі від усіх,він не хотів щоб на нього зараз звертав хтось увагу. Він думав над тим що сказав головний. Йому і самому стало дуже цікаво на що він тепер буде здатним! Бо то що трапилося у лісі,та сила яку він відчув у собі не давало йому спокою.
Час пробіг непомітно. Вся банда почала збиратися. Зеф спостерігавши за цим,не знав що йому робити. Речей в нього ніяких не було з собою,зброю він ні коли не полюбляв,бо завжди вирішував усе своїми кулаками. Тому дивдячи на всі збори банди,він відчував себе не таким як вони. Поклавши руку на кишеню,він відчув там тягар мішечка,згадавши що саме там лежить,він у середині себе аж посміхнувся,думаючи: "Якщо треба буде довести щось із того на що я здатен,то я вам усім покажу такі фокуси яких ви не бачили." 
Всі почали виходити назовні,хто бистріше зібрався,стояли за межами лігва маленькими групами. Зеф стояв ще у середині,він чекав коли вийдуть усі. Але раптом до нього підійшов головний банди,він залишився останнім,та дивлячись на нього сказав:
  - Я сподіваюся те що ти зробив у лісі, більше не повториться! Це залишиться таємницею нашою,але знай! Тепер ти будеш під наглядом,щоб нічого такого роду не викинув. Якщо ти зробиш щось подібне,ми тебе позбавимо життя!- він говорив це з полум'ям у очах,що було видно,жартувати він не збирався.
  Головний банди після того як сказав, вийшов до своїх хлопців. Вони раділи тому що зараз підуть на селище яке як зрозумів Зеф для них було дуже вежливым. Зеф міркував: " можливо це саме то місце де вони втратили свою владу? Може сила господаря мені допоможе там знайти тих хто буде на стороні хозяїна?" Але ці думки та сподівання дуже соромили Зефа,бо він не знав що приховує цей світ.
Зеф вийшов останній. Всі дочекалися його,немов без нього вони не хотіли не куди йти. Він йшов повільно,дивлячись в різні сторони,бо знав,що в такій банді напад можна чекати будь де. Але все було спокійно. Коли вони зібралися усі,вони слідом за головним рушили.
Так йшовши всю дорогу,кожен з них займався своїми справами,деякі члени банди почали мріяти про тих дівчат,які мешкали у селищі в яке вони йдуть,інші говорили про те щоб можна було узяти собі,випросити в жителів за ту послугу,що вони не будуть трогати їх надалі, тільки головний йшов мовчки тільки переглядався з одних на інших. Зеф йшов позаду них,тому було таке,що на нього теж подивлявся головний, напевно з тим натяком,щоб він не куди не зник.
Але Зеф і не збирався нікуди тікати. Для нього це було єдиним шансом довести свою вірність тому,хто його відправив сюди. Він мав наміри знайти як можна більше тих людей,які будуть служити у новому царстві, яке вже має почати існувати. Для Зефа було головним дійти до того селища,щоб потім показати яка сила існує в іншому світі,та що чекає тих,хто не схоче бути підкореним. Хоча він і сам ще досконало не знав,яка сила лежить в його мішечку,але щось йому здавалося,що це буде дуже жахливе та наводитиме страх на всіх.
Вони дійшли непомітно. Тепер перед всією бандою відкрився пейзаж, попереду простералося селище. З далеку не було видно що там коїться,але за велику відстань було видно,як туди потрапляє багато людей,що говорило про те,що там іде велика торгівля,завдяки якої там було багато багатства. Бо дивлячись на усю банду Зеф бачив як у кожного з них палає вогонь наживи.