Глава сьома

Після того як нарада старейшин закінчилася,та Дмитру дозволили залишитимя жити серед ельфів,він розгублено стояв,не знаючи що йому робити. Думки були різноманітні,але сенсу від них не було ніякого. До того ще Ліраэль кудись сбігла,залишивши його тепер на самоті. Дмитро думав що хоч ця дівчина зможе натякнути йому,що саме можна зараз робити.
  Поки він стояв в розгубленому стані,він не помітив,як до нього підійшов якийсь ельф,він навіть не бачив різницю в них,так був він розгублений від сьогоднішніх подій. В цей ельф підійшовши,порадив Дмитру піти в кінець вулиці,як він сказав,там він буде мати змогу сісти біля озера,та привести свої думки на самоті.
Поки Дмитро йшов по вулиці,він спостерігав як більшість ельфів,побачивши його заходили по домівкам,немов вони боялися його та не хотіли натрапляти на його очі. Але він відчував як по ньому з глибин вікон,ходять спостережливі та оцініючі погляди. Цей стан був знайомий йому давно,з його минулого світу,але дивним було те,що тут це відчувалося інакшим.
  Так прийшовши на озеро,Дмитро вибрав собі місце не подалік від води. Він сів на землю,та заплющив очі, йому було дуже необхідно заспокоїтися,всі його думки були зараз знервовані. Він не знав що саме його турбувало більше,але цей стан невпевненості у собі не давав йому спокій. Так сидівши,він чомусь згадав слова Охоронця Часу,який перед його відправкою дав натяк на те,що розум сам адаптується до нового світу. 
Після того як його сюди привела ця дівчина Ліраэль,він ще тоді почав розуміти вітер, мабуть це воно і є,розум поступово починає звикати до нового світу. Дмитра відволік якийсь шум біля дерева,повернувшись до того місця,він побачив істоту,вона була схожа на людину,але замість шкіри в неї була кора дерева,в замість волосся листя. Воно стояло біля дереву,та немов з ним розмовляло.
-Це "Древесні духи"-роздалося позаду Дмитра,він обернувся,та побачив як до нього їде Ліраэль. Вона немов плила по землі,волосся було сріблим,та у руках вона несла купу яких то книжок. Побачивши книжки Дмитра взяла давня цікавість,його завжди тягнуло читати щось нове.
  Підійшовши до Дмитра, дівчина так само сіла біля нього,положивши все що вона принесла поряд з ними. Дмитро вічув що коли вона так знаходилась поряд,якесь дивне тепло по всьому тілу пробігло. В дивлячись на неї,відчувалося що він знайшов собі хоч єдину але ельфійку,яка допоможе йому адаптуватися в новому місті.
Хоча наскільки він читав,то адаптація людини та ельфа процес дуже складний,це все через те що в обох різні культури, фізіологічні різноманіття,та різний світогляд. Опираючись на той досвід який він підчерпнув з фентезійних книжок,для цього етапу потребує багато часу. Але раптом до нього звернулася Ліраэль,яка до цього мовчала:
-Знаєш Дмитро! В нас ельфів,є така дуже цікава річ,вона передається по генам,нас цьому вчать з самого малеча. Справа в тому,якщо ми побачивши людину,починаємо їй довіряти,то у знак своєї довіри та дружби маємо щось подарувати. Ось я і вирішила це зробити,бо я тобі щиро довіряю,та хотіла би тобі подарувати свій кулон. Для мене він був як оберіг,я його завжди носила коли була на відстані від дому... Але я відчуваю,що тепер він знадобиться тобі,та буде оберігати тебе на надавати сил.-вона дістала з кишені кулон,який на вигляд був маленьким деревцем дуба,та протягла його йому.
Взявши подарунок, Дмитро був здивований тим фактом,що пройшло мало часу,коли він потрапив сюди,а вже завоював довіру,хоч і в єдиному обличчі,але все одно це було дуже дивним для нього. Там у своєму світі,він роками не міг цього добитися,а тут пройшло тільки майже два дні,а вже такий початок.
Дмитро довго дивився на кулон,тримавши його в руці,від нього йшла приємне тепло,яке почало зігрівати його з середини,немов натякаючи,що він тепер не чужий для ельфійки. Та коли він вирішив надіти його собі на шию,його розум наповнився дивними пейзажами,немов кулон намагався щось до нього донести. Від такого тиску, Дмитро знадобилося знов заплющити очі,щоб всі образи пройшли в його голові,та залишилися у пам'яті.
  Дмитро відчув щось дивне,немов щось знайоме оселилося в його розумі. Він ще не мав поняття що саме,але воно було в ньому,немов він живе вже тут дуже багато часу,та знає те чого раніше не міг би знати. Він подивився на дівчину,вона була йому так знайома,немов вона з ним вже багато років поряд,він зловив себе на думці,що він її навіть дуже добре знає,але ризикувати він не хотів. Тому він звернувся до Ліраэль по іншому приводу,тому що його давно мучить:
-Ліраэль я дуже здивований звісно тим,що за такий короткий час зміг завоювати довіру! Я,поки тебе не було,сам думав над цим,що ти єдина людина,яку я тут зараз знаю,тому сам хотів би цього,щоб мені хтось допоміг. Але я хотів задати питання,воно мене з самої наради бентежить! Скажи,а справі що розум людини,яка мандрує часом,адаптується по різному? Справа в тому,що я коли був у своєму світі,один старий мандрівник це мені сказав! Якщо це так,то якщо я буду мандрувати світами,щоб якось зупинити цього Несучого Хаосу,то мені і життя не вистачить на те,щоб кожного разу проходити курс адаптації та налаштування!-з посмішкою сказав Дмитро. Але те що він сказав було дуже схоже на правду.
Задавши те що його турбувало, Дмитро дивлячись на дівчину бачив,що його цікавість змусила її замислитися. Він не сподівався що вона зможе відповісти щось подібне,але надіявся що хоч чимось вона зможе йому допомогти. Але її відповідь зовсім була іншою,таку навіть і не очікував він почути від неї:
-Ні! Насправді все набагато по іншому. Все залежить від того в якому ти світі опинишся вперше,на цей світ твій розум буде адаптуватися,поглинаючи усі знання цього світу! А коли ти почнеш мандрувати,то ця магія яку ти в собі відкриєш,буде в кожному світі робити прояву по різному,десь вона буде слабка,а десь навпаки дуже руйнівна. Доречі! Я тобі тут принесла книжок та світків по магії та початкові поняття про світ ельфів,прочитавши їх ти сам все зрозумієш.-якось сором'язливо проговорила Ліраэль,вручив йому невелику купу книжок замотані у листя.
Дмитро дивився то на книжки,то на дівчину. Але він тримав себе у руках,щоб прям зараз відкрити їх та почати хоч трішки читати,щоб можна було розуміти про що йде мова. Але -Ліраэль немов здогадалася про це,тому що дивлячись на нього,вона сказала:
-Ще хочу додати,твій розум не одразу почне працювати на повну,все буде поступово, тобі треба буде багато часу відпочивати,щоб розум мав змогу працювати як йому треба,тому я маю пропозицію,піти до дому та трішки відпочити,ти сьогодні вже і так багато чого пережив! Ти як згоден?-з турботою як здалося Дмитру проговорила дівчина.
  Дмитро дивлячись на книжки,погодився. Він і сам став відчувати,як тіло та розум хотіли відпочинку. Но більше всього,він хотів вже у тиші, відкрити якусь книжку та почати читати. Але він усвідомлював,що багато з цього він одразу не зрозуміє,но хоча б буде мати уяву що до чого, принаймні на початковому рівні.
Вони шли повільно,але кожен з них був у власних думках. Ліраэль як бачив Дмитро хоч і дивилася по різні сторони,вона була далека від цього світу,вона навіть не звертала уваги на тих ельфів які проходили повз неї,та не чула як вони зверталися на рідній своєї мови. Немов щось справді важливе було в її думках. Але Дмитро її розумів,бо зараз він теж був в такому стані,де думки були з одного боку якісь дивні,немов це було не його,а з іншого боку все здавалося таким знайомим.
Так вони мовчки дійшли до будинків. Кожен з них обох під час цього короткого шляху не вимовив ні слова. Тільки були коротенькі перегляди,немов вони,якщо подивитися зі сторони говорили без слів. Вони постояли,та кожен пішов до своєї домівки,але щось дивне відчував Дмитро,таке було враження,що дівчина навіть мовчки залишалась з ним поруч.
Зайшовши в своє тимчасове житло,Дмитро поклав книжки на ліжко,но взяв собі одну. Він сів на стілець,а потім тільки звернув увагу на саму книгу: "Життя та побут ельфійського народу" було написано,а точніше написано вже іншою рукою немов допис. Він повільно відкрив книжку,там була на першій сторінці велика картина,там було намальовані ельфи,такі всі серьєзні,але спочатку для Дмитра вони здавалися усі однакові.
  Він перегорнув сторінку за сторінкою,там почалася розповідь про те які ельфи величні природні маги,що можуть розмовляти з деревами та квітами,їм підвладні усі природні сили,якими вони роблять свою силу міцніше ніж якісь там чарівники інших походжень.
Але одразу після цього опису,цікавість Дмитра зросла дуже, тепер він почав читати про те,як проходить зустріч ельфів з людиною. Він одразу згадав як зустрівся з Ліраэль. Як було сказано далі,ця зустріч проходить завжди мягенько та ненав'язливо. Ельфи ніколи не лякають,а навпаки,намагаються заспокоїти людину. Вони говорять з ним мелодійним та дружнім голосом. Ельфи можуть з'явитися несподівано,але як пам'ятав Дмитро,можуть ще вийти з за дерева,він аж посміхнувся від своїх спогадів. Але що було цікавим,ельфи завжди залишають вибір,чи підійти ближче до них,чи навпаки залишитися на відстані.Тільки якщо людина прийшла в ліс чи в світ з добрими намірами,ельфи можуть піти на контакт.
Далі Дмитро читав про те,якщо людина визиває довіру,то вони можуть поділитися часткою своїх знань. Тепер було розуміло,що мала на увазі Ліраэль,коли вона щиро дала відповідь на його запитання,в там в лісі,коли вона його вела до народу,вона розповідала частину знань. За допомогою цього,він за короткий час навчився розуміти вітер. В тут на нараді старейшин,він почув давню легенду,яка натякала на все що тепер коїться. Але це було не просто екскурсія для нього,в свого роду посвідчення в таємниці світу,який недоступний звичайним людям.
  Дмитро сидів,він немного замислився,чим же він зміг завоювати свою довіру,не знаючи цілком нічого про інші світи. Але він одразу згадав своє ставлення до навколишнього світу там в рідному місті,де він був пригнічений тим фактом,що люди засмутили усю природу та довкілля. В якщо вірити словам Ліраэль,то всі можуть це відчути в людині.  
Потім він згадав те,що дівчина ніколи сама не питала звідки він,чи щось в такому дусі. Та відповідь була прямісінько перед ним. Там було написано що ельфи ніколи не потребують від людини розповісти щось про себе,або не казати про зустріч іншим. Вони розуміють,що не кожен може щось про себе сказати,але також вони розуміють,якщо людина комусь про них розкаже,то такому не повірять. Дмитро одразу згадав свій світ,що там все що дивне,вже було для людей неможливим. А далі було сказано,що всі взаємодії будуються з людиною навзаєм,на повазі.
Дмитро давно почав думати над тим,що саме він як гість у цьому світі може отримати від спілкування та довіри з Ліраэль,але те що він дізнався з книжки,говорило о багато чого. Наприклад те,що він як людина був як родзинка для ельфів,тому вони і дивляться на нього з цікавістю. Дівчина теж кожного разу дивится на нього якось особливо,но тепер в нього відчуття,що вона сприймає його як рівного.
Він думав що буде складно проходити адаптацію,але розмови та підтримка Ліраэль, робить цю адаптацію глибше. Вона пов'язує його з цим світом вузлом дружби та особистих відносин. Тепер він зовсім не відчуває себе чужим,а навпаки с кожним кроком він зближується з цим народом.
Але як би там не було,вони з ельфами зовсім різні на данному етапі його адаптації. Він ще з мандрівки по лісу це відчув,але не хотів якось це говорити. Но він справді помітив,що ельфи на багато сміливіше,та в них велика витривалість,вони бистріші особливо коли знаходиться у гармонії з природою. Дмитро зрозумів,що йому багато до чого треба буде звикнути.
Але не тільки це треба буде запам'ятати щоб не сказати щось зайвого,він вже бачив як інші ельфи розмовляють на іншій мові,вони якісь співучі,але для його розуміння дуже важко. На початку для Дмитра це буде важко звикнути,але за допомогою дівчини та того що він читає їх книжки,він сподівається знищити цей бар'єр у мовному сенсі. Він не багато часу ще тут живе,щоб почати розуміти їх жести та інтонації. Хоча для Дмитра це дивне,що ельфи знають так багато інших мов,та з легкістю з ним на ньому розмовляли. Але читавши цю книжку, Дмитро зловив себе на думці,що саме через це він починає розуміти,розум вже сам почав поступово перекладати йому сенс написаного на ельфійськом. Тепер для нього це стає не просто немов спілкування з Ліраэль,а те що він починає розуміти життя цього народу.
Тепер в книжці він наткнувся на саме цікаве,це як відпочивають. Навіть тут в них є різниця між людьми. Ельфи звикли завжди медитувати чи якось інакше відпочивати. А для людини як Дмитро навпаки треба зараз більше відпочивати,щоб не перевантажувати тіло та розум. Все як йому казала Ліраэль. Також там було написано,що їжа теж у ельфів інакша,взагалі вони їдять ягоди,горіхи,самі легкі страви,але буває таке що їжу приходиться готувати магічним шляхом. Ця новина Дмитра дуже вразила,та він у розумі вже хотів побачити,як це виглядає,коли дівчина буде готувати таким чином.
Як помітив Дмитро з книжки,для ельфів сто років,як для звичайної людини звичайний рік.  Але для нього було знайомий цей світогляд,де час завжди впливає на рішення,не зважаючи в сенсі дружби чи до кохання. Також завдяки такому мінталетету,людина яка буде знаходитися з ельфами,може навчитися в них терпінню,цінувати моменти часу,не боятися довгих пауз у розмові. Дмитро одразу згадав той момент коли вони йшли просто мовчки додому.
Останнє що він зміг прочитати,так це те що ельфи наділені магією ліса,тварин та природніми стихіями. Але він давно це зрозумів,коли дівчина визивала вогненних провідників. Та коли він це побачив,саме тоді він почав помічати те що раніше не зміг би. Він почавсчути шепіт вітру,тут недавно він почув подих дерева,та може колись він побачить сліди феї. Но для всього цього йому треба вчитися дуже довго та покірно. Дмитро сподівався,що хоч якесь магічний прийом йому вдасться вивчити. Або прийдеться звернутися до дівчини.
Що більше всього узяв собі на помітку Дмитро,так це що було сказане,що ельфи добре пам'ятають образи,та століттями можуть пам'ятати добрі вчинки. Він вирішив обережно поводитися з дівчиною,не тому що так буде краще,в тому що вона не гідна такого ставлення до себе.
Так Дмитро дізнався,що ельфи завжди в історії були охоронцями природи,які відкриваються тільки тим,хто гідний їх довіри. Приклад з Ліраэль тому,вона не одразу відкрилася йому,в обережно спостерігала за його вчинками та поведінкою. Тепер для Дмитра це було як нове диво,та початок його нового життя.
  Так відложивши книжку, Дмитро тепер досконало знав,що його адаптація в світі ельфів буде довгою та тривалою. Поки йому прийдеться пройти шлях від самотнього учня,який розгублено вчить нові предмети,аби знайти гармонію та розуміння себе в цьому навколишньому світі. Йому потрібно вчитися жити повільно,щоб бачити красу в малому,та цінувати те що буває вічним. В підсумку для себе самого,це не означає для нього що він буде виживати,це будуть значні зміни в середині,та та частка ельфійської мудрості назавжди залишиться в його розумі та серці.
Після того що він дізнався, Дмитро захотів побути знов на свіжому повітрі. Йому було необхідно все усвідомити що він тільки що дізнався. Він подивився у вікно,там вже вечор брав свої права на володіння світом. Але ще був час,щоб вийти на вулицю,та можна знов піти до озера,йому там сподобалося дуже. Адже там він може у тиші побути один. Він зібрався,вийшов на вулицю,та пішов вже знайомою дорогою до озера.
Прийшовши на своє місце,де він був ще в день, Дмитро знов сів собі біля води,заплющив очі,та почав приводити свій розум у порядок. Але тепер з ним було щось дивне,він почав бачити як з усього живого,йдуть смужки енергії. Кожна така смужка була намотана на все живе навкруги. Він відчував як все навколо дихає,немов вся природа стала раптом живим організмом. 
Так вечором,Дмитро тепер сидів перед озером,він заплющивши очі,спостерігав як енергія природи тече тоненькими струмочками,від однієї рослини до іншої. Він думками потягнувся до цієї течії енергії,та не очікував,що вона навзаєм почне тягнутися до нього. Вона ніжно торкнулася його руки,потім як багато змій,поступово почала повзти по його тілу,наповнюючи його спокоєм,та розумінням всього,що пов'язано з магією природи. Розум Дмитра швидко ковтав нові знання,малюючи образи та яскраві картини.
Але коли він так сидів, а розум повільно переробляв енергію в його тілі,підбудовуя його до стандартів цього світу,раптово все у середині дивно якось сжалося. Незрозуміло чому,він почав думати,що скоро може щось трапитися? Він подивився по різні сторони,але нічого не відчув,все було спокійним та тиха в цей вечір. Але все одно було щось таке,що змусило його тіло у середині тремтіти,у грудях зьявиллося відчуття тягаря. Думки почали плутатися,та те що він до цього робив та намагався зрозуміти,тепер обірвалося як тоненька ниточка.
Дмитро подумав що це почало впливати на нього так адаптація нового світу,що тепер в його розумі та почуттях їде якийсь злом,та саме це сприяло відчуття тривоги та того що може щось статися,треба буде мабуть виспатися та все це пройде. Зібравшись з силами,він встав та пішов в сторону свого житла.
  Йшовши додому,це жахливе відчуття не покидало Дмитра. Воно давило на нього немов гора впала на його плечі. Так він прийшов пригнічений додому. Він не розумів,що так вплинуло на нього,та звідки взялися ці відчуття,що повинно щось статися. Все навколо було спокійним,та не було навіть натяку на те,що поряд з цим місцем можливе щось статися. Він ліг на своє ліжко з листя та соломи,та дивився на стелю. Розум вже не думав,всі думки кудись зникли,та він заснув.  Його розум та тіло потребувало відпочинку від такого дня.