Глава шоста

Ліраэль з дитинства жила у світі ельфів. Її родина була не остання серед старших, батько її завжди очолював нараду старших мудрих ельфів, тому вона завжди знала що коїться навколо. Бути ельфйкою,для неї не мало значення,що треба буде танцювати під луною,чи розмовляти з деревами. Ні! Для неї було важливим збереження тих таємниць,якими наповнена ельфійська магія.
Так в глибині лісів Сильванору,вона звикла бути завжди не такою як усі,вона не бігала як більшість по вечорам до озера,щоб танцювати серед сріблої луни та співати пісні. Вона звикла завжди сидіти у своєї кімнаті,та вивчати давні тексти.Так і нещодавно,вона вивчала то давнє пророцтво,про яке завжди з нею обговорював батько,воно дуже зацікавило її.
Для майбутньої захісниці таємниць свого народу,це вивчення дуже корисне. Кожна захісниця має бути готова до всього. Все що вона вивчала,це було немов для неї містком,між світом таємниці та магії,та світом невідомим,де може знаходитися потенційний ворог. 
Молодь яка мешкала поряд з нею,завжди відносилися до неї не як до себе рівних. Мабуть вони через її жагу до знань,вважали її татусенею донечкою,якій все було заборонено,навіть приймати будь-які знаки уваги та залицяння. Але ні вона,не тим паче її батько не хотіли комусь щось доводити. Якщо  щось мало статися в її долі,то воно здійсниться само по собі.Тому її серце було вільним,а душа була завжди відкрита для дива.
Але раптом щось пішло не так. Сидячі дома,вона тільки закінчила вивчати сенс пісні пророцтва,вона звернула увагу на те,що з її квітки впав останній листок,вітру ні де не було,але відірвавшись,він пролетів по кімнаті,та впав на її долоні. Вона зрозуміла,що пророцтво починає здійснюватися. Вона одразу побігла до батьків,щоб про це розповісти.
Батьки жили не подалік від неї,але все одно треба було деяку відстань пройти. Коли вона вийшла на вулицю,то серед дерев вона побачила як трі луни Сильванору були поряд один з одним,як було сказано у пророцтві,а це значило що щось мало трапитися,тому вона поспішила до житла батька.
Прийшовши до батька,вона швидко все йому розповіла,та описала ознаки які були з нею. Батько слухав її уважно,не перебивав ніколи, тільки сидів та крутив свою сиву бороду. Але дівчина бачила,що він теж розуміє до чого схиляє його донька. Але замість будь яких слів,він порадив піти їй до себе,та відпочити. Вона похмура,але з розумінням послухалася старшого,та пішла повільно до себе.
Але зранку Ліраэль проснулася від дивного відчуття,весь ліс був наляканий,бо якась древня магія намагається відкрити в їх світі портал. Ельфи завжди були майстрами відчувати загрозу,та наближення чужаків. Вставши з ліжка,вона вирішила не бігти до батька,бо знала,що він відчув це ще раніше ніж вона. Коли вона вийшла на вулицю,там вже стояв батько,дивлячись на неї,та потім сурово сказав:
-Ти була права коли мені розповіла про те що було з тобою. Ці дивні речі трапилися і зі мною! Я хочу щоб ти рушила по відчуттям своїм до того місця,та обережно подивилася що саме занесло в наш світ. Якщо побачиш що загрози немає,то я даю згоду привести його до нас,але тільки після того як ми старейшини проведемо нараду з цим прибульцем,буде вирішено що з ним робити. Сама ж ти нічого не вирішуй без нашого дозволу.
Вона кивнула у знак того що все зрозуміла. Не дарма ж вона проводить багато часу за книжками,та тренуванням магічних чарів,щоб бути готовою дати відсіч,будь-яким нападам. Тому не зважаючи на те що було багато очей,які дивилися з заздрістю на неї,вона повернулась,та рушила немов вітерець туди,де мав відкритися портал.
Вона прийшла в саме той момент,коли як на її думку мав відкритися портал. Вона скрилася за великим деревом,та почала спостерігати. Не довго вона так простояла,як ось у повітрі почали з'являтися перші ознаки того,що зараз буде відкритий портал,але хто або що з нього вийде,та з якими намірами,було для Ліраэль дуже багато страху.
Стоявши так за величним деревом,вона з цікавістю спостерігала,як з порталу випав хлопець. Вона одразу почала ментально сканувати його,та не відчула ні якої загрози,а навпаки в ньому вона відчула щось дуже на себе схоже. Коли він роздивлявся світ,куди він потрапив,вона здивувалася тому факту,що він не панікував,немов він знав що може опинитися саме тут. Також в ньому вона побачила по його поведінці,що його теж завжди тягне цікавість до всього таємничого та невідомого. Його маніра спостерігати за обережністю,тихо та з увагою до деталей,змусило її не видати поки що себе.
Але обережність підвела її,вона не помітила як легенько наступила на гілочку,яка лежала прям під її ногами,так ретельно вона була зайнята спостереженням за цим хлопцем. В коли він почув цей звук,то зовсім став дивитися по різні сторони. Але що було дивним для неї,читаючи на відстані його думки,вона зрозуміла,що він був людиною з іншого світу,де магія та знання були чимось казковим. Бо саме в таких людях така поведінка є нормою ,вони розгублені.
Коли хлопець дивився по різні сторони,в потім його погляд перейшов на те саме дерево де вона ховалася,Ліраэль побачила очі які дивилися в цю мить. Вони були блакитні,немов само небо дивилося в її сторону. Та щось у середині себе,вона відчувала якісь незрозумілі для себе відчуття.
Але довго так бути не може,вона вирішила вийти до цього хлопця. Та коли вона вийшла та привіталася до нього,вона ще більше була вражена його здивуванню. Немов він ніколи не бачив ельфів у своєму світі. Але було дещо,що більше всього привернуло її увагу. Вона відчула силу древньої магії,та коли в руках вона побачила у хлопця артефакт,то все стало зрозуміло,як саме він сюди потрапив.
Але судячи по хлопцю,як їй здалося,він почувався винним перед нею. Він розповів як сюди потрапив,та відкрив те,що треба було знати,що є ще один такий артефакт у не надійних руках,а судячи по опису,все сходиться до збуття пророцтва. Треба було вести його у місто,щоб він і там підтвердив свої слова на нараді. Але вона чомусь вірила вже,що хлопець каже правду.
Як тільки вона покликала хлопця за собою,він без усяких питань вирушив за нею,що більше всього вразило Ліраэль,такими можуть бути тільки люди с чистим серцем,які не мають не якої нагоди зробити зло навіть рослинам,не те щоб живим. "Але сканувати хлопця все одно не завадить! Хоча б для того,щоб більше про нього дізнатися."-думала вже про себе Ліраэль.
Поки вони так йшли,час наблизився до сутінок,Ліраэль боялася,якщо вони не встигнуть вчасно,то може бути якесь лихо,бо цей хлопець був чужим для лісу Сильванору,та це могло погано кінчитися для нього. Вона і так вже багато сил тратить на те,щоб одержувати цих хижаків та охоронців лісу,вона вже неодноразово прогоняла їх з шляху.
Вона обережно подивилася на хлопця,той був здивований тим,що почув пісні "Співаючих квітів". Та коли вона розповіла йому про це,його здивування було ще більше. Чогось їй стало подобатись,коли цей незнайомець знаходиться в такому стані,але тепер їй прийдеться визвати провідників,щоб вони йшли біля них,та відлякували надалі хижаків.
Коли вона призвала провідників,вона відчула на собі спостережливий та здивований погляд,так зі сторони це виглядало ефектно,дівчина з чим не сперечалася ніколи. Але коли вона побачила очі,та прочитала його,вона зрозуміла,що в його світі про таке написано багато книжок,та тепер все що він читав,бачить власними очима. Хоча тепер буде не так важко все пояснювати. Так вони пішли далі.
Але з часом,коли вони йшли так під світло провідників,вона відчула зміни в хлопці,він почав розуміти вітер. Це могло означати одне,що він здатен прийняти в себе магію ельфів,ця маленька таємниця,придало надію в тому,що з цього хлопця може вийти гарний ельф хоч фізично не схожим.
Привівши його до свого міста,вона вирішила надати йому кімнату навпроти себе,щоб мати змогу в будь-який час вибігти. Вона відчувала який він стомлений,та його розум зараз буде намагатися відпочити та перебудувати себе під новий світ,можливо навіть відкривши в ньому магічні навички. Простоявши так декілька хвилин,вона рушила прямісінько до батька. Треба було все йому розповісти.
Батько слухав уважно все що розповідала його донька. Вона описала і то як він потрапив з порталу,не промовчала про те що вона дізнавалася про нього під час скануваня,все що їй вдалося дізнатися за час мандрування додому. Вона описала навіть те,як він себе поводився коли бачив щось дивне. Поступово вона довела розмову про цікавий артефакт,який приховував в собі якусь стародавню магію,і то що хлопець підтвердив все що вони знали з пророцтва. 
Вислухав все,він підтвердив все що вона казала йому,бо він і сам все відчув,коли вона привела його у місто. Зробив скоріше для себе,ніж для доньки висновок,що хлопець не має ніякої загрози,а скоріше навпаки,він буде грати чітку роль в їхньому житті. Та після всього,відправив свою доньку відпочивати,бо зранку їй треба буде привести хлопця на нараду старейшин,де буде однозначно вирішено що з ним робити.
В цей час ночі,вона вийшла від батька. Вона розуміла що він правий,що тепер все залежить від того що саме вирішить нарада. Вона зупинилася навпроти того житла,де вона залишила наніс хлопця,та на всякий випадок просканувала його. Нічого не було,він спав немов немовля,його розум почав переналаштування під новий світ, тепер йому треба як можна більше тренуватися,щоб стати похожим на ельфів. З цими думками Ліраэль зайшла до себе,та ледве вона лягла,теж опинилася у володінні сновидіння.
Проснувшись зранку вона вискочила з ліжка,та побігла будити хлопця,щоб потім супроводити його на нараду,щоб нарешті було вирішено що з ним робити,але у середині себе вона надіялася та хотіла щоб він залишився,не знаючи чому,але вона відчувала це.
Вона подійшла до дверцят,протягла тоненьку ручку,та легенько постукала по двері. Але чомусь її стало соромно стояти в очікуванні біля дверей,тому вона спустилася на доріжку,та стояла чекаючи. Вона відчула що незнайомий хлопець прокинувся,бо там де він знаходився йшла енергія руху,немов хтось швидко робить якісь свої справи.
Хлопець,точніше як він себе назвав Дмитро,вона тільки зранку згадала це дивне імья,вийшов на вулицю,по ньому не можна було сказати що він спав,та його так рано розбудили. Він виглядав таким свіжим та енергійним. Ліраэль помахала йому рукою,побачивши її,як вона помітила,він був задоволений цим,та спокійно підійшов до неї.
Коли вони йшли вулицею,вона бачила яке здивування мав Дмитро,роздивляючись місто,яке було приховане в деревах лісу. По ньому було видно,що він не те щоб вражений,але мав дивуваня того факту,що він зараз находится в такому місці. С кожною хвилиною дивившись на хлопця Ліраэль посміхалася з того виду який він мав.
Саме більше дівчина посміхалася,коли цей Дмитро побачив оленя з золотими рогами. Він був прикріплений до нього поглядом,велична тварина теж дивилася на нього з цікавістю,бо вони були дуже розумними тваринами. Чим довше вона дивилися на нього,тім більше вона почувала себе так,немов він не раптово з'явився у їх світі. Щось в ньому було таке,що вона не могла побачити,прочитати,але ця загадковість сама по собі почала чарувати її.
Вона відчула в ньому якусь дивну річ,коли вона почала йому розповідати про всю красу світу Сильванору,та то де зазвичай можуть будувати житло ельфи. В Дмитрі так і віяло відчуття того,що він і сам би не проти був залишитися тут жити,якщо йому дозволять після наради. Саме ця нарада і наводила сум на Ліраэль,бо вона знала,аби яку людину,ельфи ніколи не залишать біля себе,та тим паче щоб відкрити свої таємниці.
Щоб хоч якось відволіктися,та посміхаючись при погляді на Дмитра,вона провела рукою,щоб позвати цих маленьких,та улюбленців бешкетувати "Крилатих Лисів",один з них пролетів прямісінько над їх головами,немов намагався збити їх зі шляху,їй стало смішно за цим спостерігати, особливо коли це побачив Дмитро.
  Але вони вже прийшли,де вже зібралася нарада старейшини, тепер її переповнювали питання: а що далі буде? Куди йому податися,якщо його не приймуть,неповіривши тому,що він знає? Якщо це пророцтво,це лише збіг обставин... Вона відчула,що старейшини теж почали наполегливо сканувати Дмитра,це було необхідним,щоб не задавати багато питань,та бистріше винести рішення.
Все почалося так швидко,вона навіть не встигла налаштуватися на нараду. Ось він вже стоїть,та розповідає те,що він казав при зустрічі. В його словах та поведінці,вона не відчула і краплини брехні,він казав все що знав та очі.. його очі палали натхненням допомоги,навіть не знаючи що робити. Коли він це казав,він поглядом зловив її,коли вона сиділа та дивилася на нього. 
Ліраэль переконалася,він зьявився тут не просто так,він той хто хоче завадити цьому злу,яке вже мабуть набирає силу. Але для цього йому потрібна поміч,та вона вже готова дати йому,щоб він став ельфом,та хоча б знав ельфійську магію,щоб можна було дати відсіч разом.
Почувши вердикт старейшин,що Дмитру дозволено залишитися жити з ними,в глибині серця дівчина раділа цьому,та відчувши сканування на собі батька, зрозуміла,що тепер і він знає що вона відчуває до незнайомця. З сором'язливим відчуттям вона встала та побігла до себе у житло,треба було підготувати необхідне для початку Дмитру. 
Вона забігла додому,стала збирати поспішки книжки, різноманітні світу,та взяла улюблений свій кулон,який був заповнений її енергією,якщо все правильно буде,він буде відчувати її на відстані,а вона буде впевнена що він поряд. Дивлячись у вікно вона помітила що старейшини розійшлися,а Дмитро стояв розгублений,не знаючи що йому робити. 
Але потім хтось підказав йому піти прямо по вулиці,там є озеро,щоб він зміг побути на самоті,та привести свої думки у лад. Він так і зробив,та мовчки пішов куди йому підказали.
Тепер коли він залишився тут,щось дивне почало після цього з нею коїться. Чомусь по незрозумілим причинам,її тягне до цього невідомого та таємничого хлопця. Хоч вона не довго його знає,але вже відчуває що йому можна довіряти. Вона взяла декілька книжок та світків,на її думку для початку хлопцю вистачить,щоб почати навчання в світі ельфів. Та поспішаючи вибігла з дому направляючись де знаходився Дмитро.