Глава третя

Десь у невідомому світі,невідомо по яким причинам відкрився портал. З зеленого напівкола,вийшла невідома фігура,вона була вкрита вся в черне вбрання,немов якась примара виплила з зеленого проміння. Людина,в саме на людину була схожа ця фігура,вона дивилася навкруги,ніби щось намагалася відчути у цьому незвичному місці
Зробивши перші кроки,портал поза цією людиною немов примара зник. Чоловік у чорному вбранні,робив обережно свої кроки,бо для нього цей світ був несподіваним. Та можна було тут чекати чого завгодно,в сам чоловік сказав у голос свої думки:
"Ну і куди це мене принесло? Треба добре подивитися,що це за місце. Не дарма ж я вже знаю що кожен світ має своє загадкове значення. Треба тільки налаштуватися,заплющити очі та віддатися відчуттям!"
Чоловік сів на землю,звернув ноги під себе,заплющив очі,та почав так сидіти, намагаючись дізнатися усе,що можливо про цей світ,куди його занесло. Так він сидів не рухаючись,що здавалося враження,немов сама земля та енергія цього світу його паралізувало,не давши змоги навіть чинити опір.
Він різко піднявся с землі,немов його якийсь хижак вкусив. По ньому було видно,що він дізнався те,що багатьом і не потрібно було знати. Ця новина мабуть його схвильовала,та дивлячись на обличчя чоловіка, одразу можна помітити,що тепер він був у захваті від того що він дізнався.
"Отже це загиблий світ!"-почав у пустоту говорити чоловік у чорному вбранні-" цей світ так і віддає енергію пустоти,що я навіть не можу відчути що тут може хтось мешкати. Ця земля прописана смертю та знищенням. Таке враження,що тут було життя,в раптом по якимось причинам воно знищилось. Тепер тут ні кого немає,та якась магічна енергія ховається скрізь. Це місце стане для мене ідеальним,для того щоб побудувати своє нове царство,та почати втілювати свої плани. Бо я Несучий Хаос,сам буду нести таку інергію по світам! А хто не захоче бути на моєму боці,того світ буде таким як цей! Треба знайти таке тут місце,адже повинні ж бути якісь будівлі?"
Несучий Хаосу піднявся з землі та почав свій рух по дорозі,яка була єдиною у цій місцевості. Він йшов повільно,повз нього пробігали тіні каміння,які лежали немов таємничі споруди,які ховали у середині себе великі таємниці цього світу,та що з ним сталося. Поки чоловік йшов,йому навіть живої істоти не зустрілося на шляху,від цього цей світ став для нього ще більше моторошним та мертвим.
Так він йшов по дорозі,йому вже здавалося що ця місцевість зовсім не закінчується,не дерев,ні річок,ні чого не було видно очам, суцільні сірі поля,вкриті різноманітніми каміннями. Але раптом пейзаж змінився, Несучий Хаосу побачив з права від себе скелясті тіні,що навело на думку,що дорога веде його саме до гір. Потім такі ж тіні він побачив з ліва,кожна з тіней була то маленька,то зовсім велика.
Коли Несучий Хаосу блукав скилястими доріжками,там десь немов за горизонтом він бачив велику гору,яка підіймалася над всіма цим світом. Але було враження,що ця гора була колись немов великим оком,яке спостерігало за всіма мешканцями цього краю. Це було те,що на даний час Несучому Хаусу треба,а саме знайти таке місце,де можна влаштувати своє нове царство,де він почне втілювати свої плани у реальність.
Пройшло майже години три,як здалося Несучому Хаосу,коли він нарешті дібраввся до самої височенної скелі. Те що він перед собою побачив,здивувало його до глибини душі,та вразило його і так величний розум. Перед ним виріс немов великий темний привид,такий чорний палац,що його в цьому сірому та мертвому світі можна було зрівняти зі скелею.
Дивлячись на споруду замка, Несучий Хаосу зробив висновки,що він побудований з обседіану. Бо сам замок був-вражающім уяву спорудою,немов викован з самого серця вулкану. Дивлячись на нього,він помітив що архітектура замку має в собі тендітність та мощі. Високі башти з загостреними шпилями немов пронизують небо,їх гладкі,наче дзеркальні поверхні відображують оточуючий світ темним блиском,що робить навколишній пейзаж ще страшніше.
  Вражений красою та таємницю цього замку він почав проходити вздовж,намагаючись роздивитися палац з усіх сторін. Він навіть немов комусь сказав,хоча це було тільки його враження: "Цей замок стане для мене тим місцем,де я почну керувати! Саме тут я зроблю своє нове царство,яке потім почне нести свою владу по іншим світам. Але зараз треба все роздивитися,та почати будувати плани дій на майбутнє."
Обійшовши все навколо,Несучий Хаосу завмер,він знову заплющив очі, намагаючись зрозуміти що за інергію видає цей світ. Але те що він відчув,не могло вкластися у розум,все що було у середині цієї скелястої місцевості,немов живим було. Він розкрив очі ,та знов подивився на замок, тепер перед ним стояв немов привид,покритий чорною фарбою часу.
Стіни замку складені з масованих плит обседіану,кожна з них переливається глибоко-чорним,майже ультра чорним відтінком,з вирізаними малюнками чи якимось знаками,які для нього були невідомими. Також в цих плитах можна було побачити тріщини що нагадували кристалічні структури. Під промінням світла каміння немов оживали,робивши ефект живого сяйва чи мерехтіння.
Так дивлячись знов детальніше на замок, Несучий Хаосу бачив що декор був виконаний в готичному стилі: арки з гострими ізгибами, стрілчасті вікна,викрашені точкою різьбою у вигляді загадкових малюнків та символів. Балкони та фасади були зроблені різними балюстрадами,які грають світлом та тінями,робивши атмосферу містики та недосягнення.
Що саме більше сподобалося йому так це самі ворота замку, через які він хотів пройти у внутрішні приміщення,але краса цих воріт так заволоділа увагою,що не бачивши себе,він дивився як зачарований на них.
Ворота теж були зроблені з обсидіанових плит, ідеально підогнані друг до друга,щоб здаватися єдиним монолітом. Їх поверхня гладка та холодна на дотик,але при світлі воно відображує серебристе сяйво.
Так надивившись зовнішніми краєвидами замку, Несучий Хаосу поспішки покрокував у середину,його брала цікавість,що приховує такий величезний замок у середині себе,якщо зовні він надихає на величезні думки,де уява може малювати грандіозні картини.
Вступивши у середину замку,чоловік одразу помітив що як і на зовні,так і у середині замок був не позбавлений тієї родзинки величі - підлога була тут зроблена з полірованого обсидіану, стіни вимощені камінними барельєфами,в масивні колони підтримували дзвінкі своди.
Так він почав блукати по середовищю замку,роздивляючись все що на траплялося на його шляху. Інтер'єр замку з обсидіану він міг уявити як дивовижне поєднання величі,суровості та загадковості,де кожен елемент підкреслював унікальність цього каменю.
"З першого погляду я вже немов закохався у цей замок! Він такий,як я і мріяв собі,де я зможу влаштуватися сам,і весь цей замок буде моїм царством,куди я приведу з інших світів тих,хто захоче служити мені,та робити те,що буде потрібним!"-блукаючи по замку казав сам собі Несучий Хаосу. 
Йшовши далі та дивлячись під ноги собі,він почав звертати увагу навіть на маленькі дрібниці. Підлога із обсидіану була немов дзеркало,що можна було при гарному світлі побачити власне відображення,також чорне як і сама підлога. Все тут було таким глибоким,насичено-чорним,с ледве помітними бліками,які міняються при рухах світла. Всі стіни,як він побачив, вимощені з обсидіанових панелей та обліцовані тими,вбираючи в себе гладкість с природньою текстурою каменю. В деяких місцях він бачив прожили мерехтіння мінералів,які дуже цікаво грали під променями світла.
На стінах він побачив як весіли факели, тільки він зміг подумати що не завадило б їх запалити,вони спалахнули самі по собі,немов сам замок читав думки свого нового господаря,ця дивовижна можливість дуже сподобалося Несучому Хаосу,що він вирішив потім детальніше вивчити цей аспект.
Так під світло факелів,які були в масованих канделябрі,вони робили стіни більш елегантними,та відчуття холодного настрою,завдяки м'якому та розсіяному світлу,який підкреслює білки обсидіану. Так тут ще були потаємні факели,які були приховані у саміх стінах,де потрапляючи світло на рожеві мінерали,робили мотороші відображення,немов плями крові були на стінах.
Так блукавши по коридорах,він натрапив на якусь кімнату. Зайшовши туди та запаливши також силою думки факели,все знов відбувалося несподівано,він тільки подумав,а все було зроблено. Перед його очима була тронна зала. Меблі тут були масивні,сурової геометрії, виконанні з темного дерева,металу та навіть з обсидіану зі вставками з серебра чи чорного хрушталю. Стільця та трон були з високими спинками,украшені різьбою у вигляді стилізованих визирунків та символів.
На стінах він побачив,що там висіли гобелени та вітражі з темними,глибокими кольорами -бархатом,чорними відтінками,синіми та пурпурними. Барельєфи та скульптури,були вирізані прямісінько з обсидіану чи іншого каменю,робивши почуття старовини та містики.
Тяжкі драпировки з бархату чи іншого матеріалу насичених темних відтінків,добре гармонювали з холодною поверхнею каменю,робивши кімнату затишною та контрастною.
Взагалі як бачив своїми очима Несучий Хаосу, інтер'єр мав одночасно холодну одержанність та величну монументальність,робивши відчуття простору,де час немов сповільнювався,а містика та мощі каменю відчуваються усюди.
Так все подивившись, Несучий Хаосу повільно підійшов до трону,трішки постояв біля нього,звикаючи до нового свого місця. Він тихо сів на трон,слухаючи свої почуття,та немов почувши нового господаря,факели у кімнаті почали мерехтіти,немов вони раділи,що за такий довгий час,тут зьявилася людина,яка буде володарем цього загиблого світу.
Побачивши це він немов самому замку почав говорити,велично сидівши на новому троні,він почав казати у голос: "Таке враження,що мене дуже давно тут чекали,щоб з моєю появою,можна було дати нове життя,цьому замку та навколишнім місцям. Такий забитий світ,повинен знов відродитися,та бути серед усіх світів на вустах,які будуть від однієї думки про нього впадати у страх."
Так тепер в нього ще багато роботи на новому місці,він сидів мовчки,міркуючи про майбутні свої дії,та очима передивлявся знову усю залу.
В цілому,це місце для тих,хто цінує унікальність,силу й тайну,де кожен елемент інтер'єру,частина поеми а точніше сторінка історії,про вічну ніч та глибину стіхий,які скриті у великому багажі знань.