Пролог

1
Давним-давно в іншому світі,де ні одна жива істота не знала про існування такого світу,були мандрівники,які спочатку мандрували своїм світлом,дивились усі міста навкруги,насолоджувалися пейзажами рідного навколишнього світу. 
У цих мандрівників був такий звичай,після кожної своїх мандрівок,збиратися разом на зборах,де вони мали змогу ділитися усім що вони бачили,та знахідками,які довелося їм знаходити. Таким чином,вони ділилися один з одним досвідом,та знаннями,які впродовж часу вони отримують після мандрівок. Так цей звичай увійшов як щось законе.
Одного разу,після останньої своєї мандрівки, ця група мандрівників вирішила зібратися в маленькому приміщенні. Щоб там провести свої збори,та поділитися враженнями від того,що вони знайшли,та що можна з цим робити.
Приміщення виявилось маленьким та темним, тільки факели давали світло в єдиній кімнаті,де стояв круглий стіл мл стільцями. За який посідали всі члени групи,які мали бути на цих зборах. Вони були всі таємничі,чорні капюшони були вдягнуті на їх голови,скриваючи більшу частину обличчя,але це не заважало цим мандрівникам,бо вони добре знали один одного,судячи з того,що вони завжди з'являлися разом.
-Бачу що всі вже зайняли свої місця,тому вважаю збори відкритими!-почав говорити самий старий як здавалося по його голосу мандрівник. А потім таким спокійним тоном він продовжив:
-Ми вирішили зібратися знову разом,тому що до цього підштовхнула одна цікава знахідка,яку ми знайшли в останній своїй мандрівці. Та насамперед треба визначитися,що ми будемо з нею робити.-мрійливим тоном він говорив, дивлячись на всіх оточуючих його.
Всі охоче погоджувалися з цими словами,кожен з них киваючи повільно головою,давав зрозуміти,що все ясно для чого вони зібралися. В головний,трохи почекавши,продовжив свою промову:
-Коли я блукав по нашому Всесвіту,там далеко у горах,мною було знайдено дивовижну річ. Це який то чарівний артефакт, наділений такими силами,що можна мандрувати,по іншим Всесвітам та світам,що надає змогу ще більше збирати знання,та розвиватися в своєму світогляді. Але ж і темна сторона такого артефакту,в саме те,що той хто буде мандрувати завдяки ньому,не може знати наперед,де саме він з'явиться,та що його там очікує.-головний мандрівник підняв палець у гору,показуючи що це застереження дуже важливе.
Почувши цю новину,у інші присутні почали переглядатися один з одним,по обличчях було видно,що в кожного з них,в голові вже уява малювала різноманітні плани,на цей артефакт,та яких здібностей можна було здобути. Але відчувши погляд головного,вони швидко відштовхнули свої образи та гру з уявою,знов придбавши певну байдужість до сказаного.
Головний із усіх чекав,поки всі інші вгамують свою цікавість,та повернуть увагу до нього. Він бачив кожного,які емоції та приховані бажання проявлялися на обличчі,коли вони почули таку новину. Він мовчки дивився пронизливим поглядом,очікував коли всі почнуть знов зосереджено слухати. Бо це було дуже важливим на цей час,саме від цього залежало майбутнє.Побачивши що всі заспокоїлись,він продовжив те що хотів донести:
-Тому я взяв сам на себе ризик та всю відповідальність,вирішив випробувати цей артефакт. Так! Може тут у нашому Всесвіті мене не було всього кілька годин,але я був у різних куточках,які вимірюються часом,минуле, майбутнє,та паралельні світи. Те що я побачив,привело мене до думки,якщо цей артефакт,потрапить до істоти,якою будуть вести жага влади та володіти усім,щоб бути господарем світів,то це буде катастрофою,для тих кто населяє всі інші світи. 
Всі слухали розуміючи,до чого може привести володіння цим артефактом. Спостерігаючи за ними,самий головний бачив,що всі згодні з тим,що це несе в собі дуже багато відповідальності,та ніхто не хотів би брати на себе таку роль. Тому він вирішив завершити нараду останнім словом,те що він і хотів предложити всім присутнім:
-Тому моя думка така! Що треба здихатися цього артефакту,та не прибігати до його чарів та можливостей. Бо в ньому є сила,він впливає на розум того,хо використовує його довго. Він для кожного має свій вид,як всі ми різні,так він по різному проявляється для використання. Тому я вважаю,що це небезпечно тримати його при собі,та на цьому завершити нараду!
Всі присутні,осмисливши що було сказано,погодливо замазали головою в знак згоди. Та потихеньку почали збиратися кожен по своїм справам.
Так було прийняте рішення заховати цей артефакт як можно най подалі,щоб ні хто не зміг спокуси використати його в свої цілях. Бо використовуючи його,кожен обрікав себе на відповідальність за вчинки,які би кожен охочий міг вчинити мандруючи з цим артефактом,які могли би привести до катастрофи. Бажання володіти часом та всесвітом могло привести до зіткненню світів. Де божевілля грало би більшу роль,чим здравий розсуд.
2
Після наради мандрівникіа,двоє шли по пустій вулиці. Зі сторони було чутно як вони чуттево обговорюють те що там відбувалося. Саме більше що могло вразити,це як нервово та зусереджнно один з шедших вимовляв слова недовіри,та суперечливою промовою ставив під сумнів все що було там вирішено.
-Я не розумію! Як це можна приховати такий корисний артефакт,коли з його поміччю,можна було би мандрувати світами,знаходити собі прихильників,щоб ділитися знаннями! Це ж було б чудово,коли ти блукаєш по Всесвітам,тебе ніхто ще не знає,але своїми пізнаннями,ти можеш тронути серця багатьох людей,та здобути славу собі величезну! Що я не правий?-під враженням,звернувся до другого супутника казаввший.
Таке питання збило попутника з пантелику,що він непомітно зупинився,щоб усвідомити те що він тільки що почув. Не хотівши скандалу та щоб хтось ще почув про це,він як можна спокійно та чесно відповів тому:
-Чесно кажучи,я не згодний з тобою! Якщо самий старший з нас сказав що ця річ небезпечна у використанні,та може принести катастрофу,то значить так воно і є. Та я не бажаю ставити під сумнів ці факти,які він нам розповів. Бо неможливо уявити,що очікувати від такого артефакту,точніше на що він здатний для нашого розуму.-задумавшись скоріш над своїми словами,сказав попутник.
Почувши свого супутника,сперечавший почав вже куди відверто,неповажливо звинувачувати старшого:-Старий бовдур думав,що він один знайшов такий артефакт? Мені його шкода,я теж такий знайшов,та приховав це! Я відправився в таємниці у мандрівку використовуючи цю знахідку. Вона мені відкрила дивовижні світи,та можливості які вони в собі приховують. Кожен світ тремтить від усього невідомого,що можна на них впливати та керувати. Бо від незнання,вони будуть виконувати все що їм буде сказано,вони так звикли,для них це буде немов просвітління.-палко лунали слова,та попутник бачив як в очах у його товариша,загорівся вогник жаги влади.
Почувши таке,попутник не дав побачити того,як саме ці слова нагнали на нього жаху. А навпаки,він усіма силами хотів від говорити від таких бажань та дій свого товариша,та сказав йому:
-Не треба доводити себе до божевілля! Борись з спокусою до влади,це згубить тебе та твій розум! Такі бажання не приводять до хорошого,навпаки вони тебе затягнуть у бездну темних дій,відкіля ти не зможеш вийти вже. Та хіба нам плохо живеться тут,ми мандрівники,які подорожуємо,та отримаємо те що нам треба,а саме знання,яких ми завжди прагнули.
Почувши це,той відштовхнув його від себе з такими словами:
-Тому я не бажаю носити таке примітивне ім'я,яке ми обрали собі давно. Для таких як ми повинно бути звучна назва,що коли будуть його називати,в інших пробудився страх та тремтіння! Від цього дня,я беру собі нове ім'я-Носячий Хаос! Та всі світи та всесвіти будуть тремтіти,бо я принесу цей хаос усім,хто не захоче бути зі мною у злагоді та слухати мене!
Після цього він достав непомітний якийсь предмет,повів рукою по колу,та декілька секунд тому із пустоти з'явився сине білий портал. Та не довго думаючи,той стрибнув в нього,та зник,немов його тут зовсім і не було.
Попутник не знав куди приведе цей портал,та мабуть і не хотілося знати. Але той страх,який в нього з'явився,почувши все від свого друга,як він вважав,він не хотів більше знати що з тим буде та куди він подався.Постоявши так ще немного часу,він поспішаючи рушив зовсім в іншому напрямку. Треба було попередити,що катастрофа вже розгорілося.
3
Старий мандрівник був вражений від почутого. Він тільки після наради вирішив трішки відпочити,та відправитися на то саме місце,де він знайшов артефакт,щоб знову там його залишити. Але новина що один з мандрівників знайшов ще такий,та вже підпав під вплив цього артефакту,дуже міняло сенс діла.
Той хто приніс такі недобрі новини,стояв на місці не рухаючись,він добре розумів,що все що хотів зробити старший, тепер відходило на інший план. Тепер всі не знали чого очікувати від їхнього товариша,який під впливом жаги до влади,приніс катастрофу. "А може в нього вже давно це було задумане,та він чекав підходящої нагоди?"- було в думках у стоячого ,та старший сам дав відповідь:
-Мені здається він вже давно це продумав. Просто йому були потрібні підстави та докази того,що він правильно зрозумів як працює артефакт. А я тільки підштовхнув його до цього! Та нажаль моє рішення заховати артефакт,дало тріщину в його терпінні,та все що він так добре приховував вийшло на зовні!  Тепер невідомо що буде далі,та треба щось вирішувати з цим! Якщо катастрофи не минувати,то я можу впевнено сказати,що він буде намагатися захопити всі світи під свою владу! А це означає що війна буде по всім Всесвітам! 
Почувши це,у стоячого поряд мандрівника,обличчя понеділок від страху,та осознаності того,що чекає всі всесвіти. Від тремтіння він втратив дар мови,але спитав:
-Старший що ж нам тепер робити? Адже тепер усе мирозданя під загрозою, будуть гинути люди та інші істоти! Як тепер нам бути? Та що ми можемо зробити,щоб хоч якось виправити становище? -Схвильовано казав той. Та по його голосу одразу було помітно що він боїться саме війни у глобальному сенсі цього слова. Немов розпізнав істинне хвилювання, старший відповів :
-Ви ні чого не зможете зробити,хіба що поки що перестати мандрувати в цілях вашої безпеки. Та знаходячись тут спробуйте знайти,може ще хтось знайшов такий же артефакт,та любими відмовками змусить його віддати,та сховайте як можна далеко,щоб ще більше біди не нанести. А мені потрібно як можна швидше відправлятися у мандрівку,щоб хоч якось знайти вихід поки не пізно. Але я вже старий для таких подвигів,та мені лише залишається скористатися цим артефактом щоб знайти того,в кого чисте серце,та немає нахилу до жаги влади.-з нотами журби проговорив це старий,бо він насправді був вже дуже в похилому віці.
Слухаючи старшого та показуючи що все зрозумів що від нього потребують,він стояв здивований,що тепер їх старший мандрівник,самий мудрий з них покине їх світ,в пошуках невідомого,який зможе дати відсіч Несючому Хаосу. Та сам не помітив як сказав це ім'я в голос,на що старший одразу відповів:
-Несущий Хаос? Це він так себе нарік? Тоді це справді було дуже давнім бажанням,та мабнвін знайшов цей артефакт набагато раніше ніж я,та просто приховува це добряче,та грав з себе примірного мандрівника,в в глибині душі,вже строїв плани по завоюванню всесвітів! Тоді я дам собі ім'я для інших воно буде звучати так-Охоронець Шляху! Як тобі?-зацікавлено спитав старший!
Мандрівник соромно покосив погляд до підлоги,йому стало соромно за те що він не стримав свої думки,та видав їх у голос. Але швидко взявши себе у руки,він задав питання,яке до останнього зараз не дає йому спокою:
-Вам пасує це ім'я! Мудре як і ви самі! Але Старший скажіть,де саме ви збираєтесь шукати того,кто зможе дати відсіч нашому....як би мовити відступнику? Бо у Всесвітах багато таких,хто і сам би хотів володіти таким рідким артефактом. А таких добрих без лихих намірів,дуже складно як мені здається знайти зовсім!
Почувши це питання, старший і сам над цим думав. Весь цей час він у своїй голові прокручував всі можливі епізоди того,як саме знайти таку людину,на яку можна буде покласти таку відповідальність за всі світи які існують,та довірити таку річ як цей артефакт? Це потрібно довго шукати,спостерігати за всім живими істотами та людьми,віддатися своєму власному почуттю,яке ніколи не підводить. Та відповів нарешті:
-Я сам не знаю як все має бути! Але я впевнений,що існує така людина,яка нам дуже потрібна. За цей час що я мандрував,я переконався,що всесвіти приховують багато чого цікавого,но тільки з тієї сторони,з якої ти хочеш їх бачити.
Вони стояли мовчки,кожен з них усвідомлював ті слова,які тільки пролунали. Кожен з них переймався один за одного,та хвилини йшли вже на життя.Думки блукали у кожного різні,але мовчанку порушив старший:
-І в завершеня хочу сказати лише одне! Я не знаю скільки пройде часу поки я буду у пошуках,не знаю чи зможу я повернутися назад,але пам'ятай,щоб не сталося,завжди будь впевнений в тому,що погане проходить,в слідом може прийти щось хороше,головне не прогавити це! Як знаходяться злі бажання та люди,так на зміну можуть прийти чисті немов сніг люди,сміняючи один одного. 
Він проговорив це,бо знав,те на що він зараз піде,не має ніякого майбутнього для нього,бо все невідомо,як складеться його мандрівка.
Сказав це старший достав з кишені якусь маленьку річ,провів по арці двері,та серед дверного отвору появився такий самий портал. Подивившись останній раз на свою домівку, Старший мандрівник ступив у отвір порталу,та зник невідомо куди,не знаючи повернеться чи ні у рідний свій світ.