Вихід на зв'язок дев'ятий

Іван, відразу ж після виявлення напису, залишив вказівку для Ані шукати ще щось таке й узявся дзвонити кудись.

Утім, зрозуміло куди дзвонити — «колегам». Я був абсолютно впевнений, що він одразу ж кинеться доповідати «старшим партнерам», а в нас це, після довгої гегемонії Російської імперії (вона ж СРСР), були штати, але ні. Мене ніхто не смикав і не виганяв, тому я спокійно спостерігав за тим, що відбувається. Іван був міцним господарником. Я виявив у більярдній великий запас стіків, улюбленого печива «Марія», різних батончиків, а по каву ходити було зовсім недалеко. Я сів у кутку, зробив вигляд, що вткнувся в телефон, і уважно прислухався, хрумтячи печивом.

Перший дзвінок був, судячи з усього, в Італію. Оскільки я намагався вивчати італійську, то вихоплював у розмові знайомі слова. Іван кілька разів повторив слова: cerca, muro і parola, тобто — шукати, стіна і слово. Тут швидко стало зрозуміло. В Івана явно була домовленість з італійцями, що вони дають нам можливість безперешкодно й конфіденційно спробувати пройти щит (для вигляду підкупивши вчених) в обмін на інформацію, якщо така виявиться. Це чесне політичне рішення. Дивним було інше — Іван знав італійську!

Потім, судячи з усього, був дзвінок казахам. Цього разу Іван говорив російською. Дуже коротко й уривчасто, буквально протарабанив у слухавку: «уважно дивіться на стіни. Шукайте слово або слова, складені з моху». Казахам, тому що наприкінці, після паузи, дуже потеплілим голосом додав: «і тобі рахмет, бережіть себе». Казахстан я щиро й палко любив, не раз бував, тому пару слів запам'ятав. Чому Іван дзвонив саме казахам, я навіть не став гадати. Це може бути як плата за надану в минулому послугу, так і меркантильний інтерес.

Треті були явно араби. Розмова англійською, але перше слово — ассалам алейкум — багато що пояснило. Тут точно меркантильний інтерес. Далі було ще кілька дзвінків, але країни я вже не вгадував, усе англійською. Мабуть, Іван обдзвонював усіх, із ким були ті чи інші домовленості.

Світ, який уже звик загалом до щитів і практично перестав звертати на них увагу, отримав нову дозу інформації та сплеск інтересу. Спочатку дещо, як зазвичай, витекло само, ну або дозовано вприскнулося в інфополе.

Наприклад, просочилася інформація про нас, тих, хто може проходити за периметр щитів. Про здібності наші вдалося зберегти таємницю. Принаймні на якийсь час. Витік швидко і спільно купірували по всьому світу завдяки американцям. Вони, найретельніше за всіх (разом із китайцями) зберігаючи секретність, запропонували організуватися в одну спільну раду, щоб контролювати процес вивчення щитів не тільки і не стільки з наукової точки зору й дозовано видавати інформацію у світ. У цьому з ними складно було не погодитися. Всі пам'ятали, що світ із появою щитів ледь не занурився в хаос. Мені про раду мало що відомо, крім того, що до неї формально входять усі країни, де з'явилися щити. Від кожної країни по три представники, разом шістдесят дев'ять. Формального голови не було. Рішення ухвалюються, тільки якщо є не менше дев'яноста відсотків «за», тобто мінімум шістдесят два мають бути «за».

Американці, як ті, що проявили ініціативу, постійно намагалися перетягнути ковдру на себе, взяти верховенство. Хитрували про демократію, хотіли знизити відсоток узгодження рішення. Але китайці, Росія, та й усі інші затялися. Політиків у раді не було. Тільки вчені. Рада офіційно була закріплена як незалежний орган, рішення якого стоять вище за будь-яку владу, будь-яку країну. Але рішення стосувалися тільки вивчення щитів і першого в історії людства контакту з чимось. І це безсумнівний плюс. Звісно, на вчених постійно тиснули політики та військові своїх же країн. Звісно, всередині ради велася своя підкилимна інтрига. Але вчені є вчені. Пізнання істини для них усе-таки важливіше за політику.

До справ ради я, звісно ж, допущений не був. Як і решта з нашої групи. Тому про реальний стан справ я знав мало. Ми залишалися об'єктами досліджень. Саме так, об'єктами, екземплярами, зразками. Нас пару разів збирали, представляли один одному. Але, звісно ж, не всіх. Американці й китайці навідріз відмовилися знайомити свої «об'єкти» з іншими, спочатку посилаючись на те, що в них таких немає, а потім на їхню крайню зайнятість. Про їхні здібності так і продовжували ходити легенди. Обіцяли програми обміну, так щоб учені мінялися зразками, нами тобто. І на цьому все. Зрозуміло, ми знали значно більше, ніж будь-хто, хто не входить до ради, але загальну картину скласти було складно.

А от за периметром щита я став бувати значно частіше. Якщо бути точнішим — по три рази на день. Кожен вихід — година. Ще година на підготовку обладнання і по пів години після на зняття всіляких проб і замірів. Брали і кров, і сечу, і все інше. Повноцінний робочий день морської свинки. «Працював» я на базі італійського табору. Завдання всі були абсолютно одноманітні. Я обходив периметр щита, обвішаний датчиками, як ялинка гірляндами. Заходив усередину храму. Виконував прості фізичні вправи. Намагався проносити за периметр предмети різного об'єму і ваги. Щось щит пропускав, щось ні. Наприклад, величезну порожню коробку з «Нової Пошти» він пропустив, а мініатюрну автономну камеру, яку вчені хотіли розмістити на подвір'ї, щоб спостерігати онлайн за тим, що відбувається, виштовхнув.

З виявленим словом «МИР», викладеним мохом, теж проводилися дослідження. Дійшли висновку, що воно виникло вже після появи щитів. Тобто це все-таки була спроба контакту. Чогось, або когось, із нами. Шматочок моху я виніс для досліджень. Зрозуміло, це був просто мох. Як і все інше, що я виносив — просто предмети.

Ще до появи ради, коли Іван обдзвонював інші країни, всі вчені за його наводкою дуже швидко знайшли те ж саме слово, але мовою своєї країни. Власне, завдяки цій знахідці єдина рада і з'явилася, а Іван у підсумку потрапив туди як один із трьох представників своєї країни. Як він це зробив, не будучи вченим, — риторичне питання. Напевно, так само, як і майже всі інші країни намагалися засунути особіста — шляхом інтриг і підтасовок. Решту організацій, які вивчали щити, розпустили або поставили в підпорядкування єдиній раді. Світ полихоманило і знову відпустило. Принаймні про це свідчило зниження кількості запитів у Google Trends. Ніякої іншої спроби контакту не було.