Вихід на зв'язок шостий

Реакція на щити, що з'явилися, була різною по всьому світу. Різною, бо уряди все-таки встояли після першого хаосу, який все ж виник. Ще б він не виник. Ви пам'ятаєте більш значущі події в масштабі планети за останні десятки мільйонів років із моменту вимирання динозаврів? Ну, ок, винайшли пеніцилін та інтернет. А тут таке, що навіть конспірологічні теорії про єгипетські піраміди тьмяніють. Дивно тільки одне — планета залишилася живою і населеною людьми (поки що?). Ніхто нікого не наважився однозначно звинуватити в тому, що сталося, збожеволіти на релігійному ґрунті й так чи інакше почати війну. Хоча спроби були. Напевно, це один із небагатьох випадків, коли можна з повною відповідальністю сказати спасибі урядам і бюрократичним механізмам усіх країн, де з'явилися щити, за те, що вони втримали, так чи інакше, хоча б подобу спокою.

Десь, наприклад в Америці, військові з урядом спрацювали максимально швидко — очепили периметр діаметром у десяток кілометрів (довелося виселити ціле містечко з ідіотською назвою Арріба в штаті Канзас). Щит з'явився, як і в нас, на території церкви. Відразу ж ввели безпольотну зону на сотню кілометрів навколо. Понаставили військових на КПП і навезли купу вчених для дослідження явища. Другий щит з'явився на східному узбережжі у Вашингтоні, у невеликій церкві поблизу центру. Там було найскладніше всіх виселити, але коли американцям щось потрібно, вони не особливо церемоняться. Все, як і належить у наддержав, стало засекреченим, і люди, через пару місяців бурлінь у соцмережах, зайнялися звичайним своїм життям, поглядаючи в новинах за тим, що відбувається. Так, щось надприродне сталося, але життя триває. Тим більше, на це ніяк не вплинеш, усе оточено і за периметр не проберешся. Про Австралію, Південну Америку, Азію та Північ із Росією складно щось розповісти детальне. Десь зовсім було погано з доступністю, а десь, як у Росії чи Китаї, — геть перекрили всі підступи, як фізичні, так і інформаційні.

А ось африканці несподівано влаштували атракціон. Щити з'явилися в Кенії та Габоні. Формально уряд і військові охороняли периметр. Але по факту це місце стало туристичним магнітом. За невелику мзду будь-хто охочий міг спробувати пройти крізь щит або провести який-небудь простенький експеримент (стало популярним кинути монетку за периметр щита, як це робили в туристичних місцях, і робити позначку, хто далі зміг пройти, перш ніж щит остаточно зупинить). Але це для туристів. Місцями біля щита активно торгував африканський уряд, продаючи майданчики для досліджень. Як правило, щит мав у діаметрі кілометр, тому місця вистачало всім охочим. Особливий інтерес викликала Кенія, тому що, на відміну від більшості інших місць, щит виник не біля церкви чи релігійної споруди, а просто в пустелі, чи як там воно в них називається. Тут же прилетіли американці. Вони взагалі розумно вчинили і засилали свої групи вчених скрізь, де тільки могли. Але своїми результатами ні з ким не ділилися. Слідом за ними чомусь італійці (причому у складі експедиції був і ватиканський єпископ), потім росіяни, ну і пішло-поїхало. Зверху вся ця двіжуха нагадувала Burning Man. Нерівні концентричні лінії розходяться по діаметру від умоглядного кола (щит найчастіше мав форму нерівного кола). Що там відбувається, які дослідження проводяться, які висновки робляться — невідомо нікому зі звичайних людей.

Населення планети годувалося кількома джерелами інформації. Перший — офіційні джерела урядів. Ці завжди були скупі й часто змінювали свою точку зору, але в настільки обтічних формулюваннях, що ніхто і пред'явити толком нічого не міг. Перші тижні хаос майже захлеснув увесь світ. Загрожував вилитися в тотальну війну й анархію. Уряди розгублено рапортували: ми вивчаємо питання явища, що виникло. Природа щитів невідома, але наші вчені допускають штучне походження, необхідно проводити дослідження. Є ймовірність, що людська цивілізація стоїть на порозі контакту з позаземною цивілізацією. Чому з позаземною цивілізацією — ніхто не пояснював. Чому вчені допускають ймовірність і на підставі яких фактів — теж. Народ із задоволенням підхоплював і розганяв хвилю. І, звісно ж, старанно заробляв гроші. Одні зі страху скуповували крупи, тушонку і зброю. Облаштовували за містом бункери і готувалися до відсічі ворожим інопланетянам. Інші торгували курсами з виживання. Тема щитів та їхнього походження відходила на другий і навіть третій план. Їх просто перетворили на якийсь абстрактний привід для торгівлі супутніми товарами.

На зміну тезам уряду приходив інший. Від релігії. «Ми переконані в божественому прояві цього дива. Цей знак посланий нам, щоб людство об'єдналося навколо єдиної віри». Представників релігій швидко запинали. Теїстів теж. З однієї простої причини — кожен топив за свою єдино вірну релігію, і ніхто за об'єднання. А коли в тебе один щит у католицькому храмі в Італії, другий в Еміратах у мечеті, третій взагалі в Непалі в буддійському храмі, а ще з десяток просто посеред пустелі або в горах, то складно все це зліпити до купи. На попів швидко перестали звертати увагу і знову переключилися на вчених. Поки конкретних новин від вчених не було, кометами пролітали лжепророки, експерти та інші конспірологічні теорії. І якщо невеликі (за кількістю населення і впливу у світі) країни, на кшталт Ісландії, толком не брали участі у світових срачах, то традиційні Америка, Європа і Росія доклали чимало зусиль у дискредитації одна одної. Є ще Китай, але ті, як зазвичай, ввічливо ухилялися від публікації будь-якої інформації та уважно стежили за іншими, звично приховуючи все, що знайшли, за великим китайським фаєрволом. Яких тільки не було варіантів. І біологічна зброя з метою світового панування. І наноботи, що зроблять усе населення рабами. І колаборація з інопланетянами все для того ж поневолення. Хоча градус звинувачень був великий, усе-таки це не виглядало відверто злісним нападом. Надто вже неоднозначне було явище зі щитами. Лаялися скоріше за звичкою. Як у селі: йдеш літнього вечора вулицею, тепло, добре, а з обох боків собаки одна на одну гавкають. Здається, що на тебе спочатку, проходиш повз, а вони продовжують. І розумієш, що це в них така любов: беззлобно і безглуздо перегавкуватися, кожен за своїм парканом. Треба ж якось відпрацьовувати хазяйську пайку.