ГЛАВА 8

Не встигаю більш нічого запитати: предмет нашої розмови сам наближається, немов відчувши, що промова про нього.

– Шогара, – ледь посміхається куточком рота, торкається губами руки.

Нагайна прямо на очах змінюється, стає нескінченно чарівною, навіть зелена сукня виглядає більше не лускою – а самим вишуканим вбранням.

Ох, забалакалася, вже і наступний танець на носі. Торія з Оліві мене згризуть і не подавляться!

Не встигаю попрощатися, як володарка пишного червоного плаття сама з'являється в дверях. Метає в мене розлючений погляд – ну не вирішить же, нібито Оліві таємно домовилася зі мною всіх трьох принців до себе в гарем зібрати? Хоча, хто її знає.

Поспішаю виправити становище:

– Ходімо, познайомлю вас зі своєю кращою подругою, – пропоную Райнарові. – Може, хоч вона виявиться у вашому смаку?

Той піднімає здивовано брову. Нагайна ж обдаровує майже відчутно отруйним поглядом. Нічого, тут ми наречені, а ти чекай своєї черги, коли вже дракон вплутався в цей відбір! А ось з яких причин – хотілося б знати.

– Вона запізнилася на бал? – схоже, це його всерйоз зацікавлює. Невже навіть більше, ніж нахабство служниці? І добре.

– Ммм... напевно, – сказанула б, де наречена провела перші два танці, та хай сама виплутується.

Найбезпардоннішим чином беру його під руку і уводжу до подружки Оліві. Повідомляю, сяючи сліпучою посмішкою:

– Торія Малюш.

Оцінюватиме ваш стиль. Як же не вчасно мені потрібно язика-то притримати!

Райнар киває, може, дійсно запам'ятав, все ж нас уже двічі драконам представляли.

Так, дістатися до виходу скоріше, далі нехай Оліві сама...

Та що ж за непруха-то!

– Ви дозволите?

Чорт, схоже, Оліві удостоїлася перших трьох танців з кожним із принців! І смертельної ненависті від інших недооцінених наречених.

Розвертаюся до Негона Булла. А погляд-то розфокусований, мрійливо-закоханий! Гаразд, дорогий, будеш запасним варіантом. Хоч один принц, та дістанеться Оліві!

Здається, водний теж намагається не відстати від собратів. Знадобилася та ж сама наречена. Зате зрозуміло, чому не до Джайни побіг.

Тільки от не зрозуміло, чому ж на Райнара еліксирчик не діє... Жабко-то цілком ммм... якісний попався.

– Як же я раніше не помічав, що ви наймиліша з наречених! – розтікається водний принц, очі як у крабика, так і моргають, і все дивиться, дивиться на моє гарненьке личко. Точніше, звичайно, личко Оліві. Схоже, риб'ячі губки йому якраз до смаку.

– Дякую, – ніяковію, мимоволі порівнюючи кавалерів.

Якщо перші два вели свою партію майже однаково бездоганно, то цей збивається з ритму і час від часу намагається відтоптати ногу. Хоча водники зазвичай граціозніше земляних. А ручками так і гладить мою спинку крізь тонку тканину сукні.

Але після дотиків головного бабія, якось навіть не проймає. Може, силу за минулі століття вони і збільшили, але чортову драконячу харизму явно розгубили. Не всі, звичайно... намагаюся не покоситися в сторону повітряного.

– Скажіть, мила... а ви любите вірші?

Ем? Закашлююся, але натхненний еліксиром дракон не помічає, продовжує плутано віщати:

– Ми могли б... при місяці... вірші... серенади... Це така романтика! Не вважаєте?

– Романтика, – погоджуюся обережно. Боюся, єхидства над ще одним принцом Оліві мені не пробачить. Особливо враховуючи, що він нею в даний момент зачарований.

– То може ми з вами... ввечері подивимося на зірки?

– Ми з подругою з радістю оцінимо ваш стиль! – погоджуюся, згадавши про любительку римоплетів. Бо якщо повітряник одружуватися не планує, Торія і зовсім без нареченого залишиться.

Домовляюся з активно мліючим драконом про вечірньої прогулянки і відразу після танцю поспішаю, нарешті, до Оліві. Бідна вже скільки часу у вбиральні відсиділа. Нехай і шикарній.

Але на виході підстерігає несподіваний сюрприз! Джейк і Яккоруб, що патрулюють коридор.

– О... – починає останній, погляд загоряється – спочатку захопленням, після здивуванням. Осікається, плескає пару раз очима, в яких явно проносяться рими.

Познайомити його з Негоном, чи що? Вони напевне один одного зрозуміють.

Втім, знайомі. На жаль.

– Ох, яких же наречених нам дали оберігати, – схиляється до напарника.

Фух, пронесло... Майже. З сумом чую:

– Гарні серед них шалено – що очей не відірвати.

Око Джейка – те саме не відірване – косить підозріло те на мене, те на дружка. Ну, хоч не буде його пристрасть до рим співвідносити з Ані.

– Уф, там так жарко! – кидаюся до першої-ліпшої нареченої, яка проходить повз. Щоб уникнути близького контакту з парочкою. – Юллі, так? – згадую дівчину, яка сиділа навпроти за столом.

– Нудно швидше, – знизує плечима та.

– Оліві, – представляюся про всяк випадок.

– Я пам'ятаю, – посміхається.

– А ви вже назовсім йдете? – цікавлюся, помітивши, що вона збирається пройти мимо вбиральні.

– А що там робити? – знов знизує плечима.

– Принци ж!

– Там немає нікого, хто мене зацікавив би. Я взагалі сюди не прагнула: дракони вибрали, батьки наполягли. Якщо вилечу – не засмучусь. А якщо я якого принцу приглянуся – нехай приходить, поговоримо.

Посміхається, теж сміюся. Подобається вона мені, але зараз поспішаю попрощатися і увірватися до Оліві.

Та дійсно незадоволена, ледь дочікується закінчення моєї розповіді. Розмову з Шогарою теж доводиться передати. Нехай разом з Торією голови ламають.

Ага, як же.

– Дізнайся, чому він не хоче одружуватися і для чого на відборі! – вимагає капризно.

– Спробую, – погоджуюся.

Про те, що в умови виклику це не входить – не нагадую поки. Самій цікаво.

У сусідньому залі накривають обідні столи: гряде велика трапеза на півсотні осіб. А після – продовження балу до самої ночі.

І це означає, що весь вечір всілякі дракони та інші набридлі будуть тут, один одного розважати.