ГЛАВА 1

– Його високість Тодор Воуш, – добре поставленим голосом оголошує розпорядниця відбору.

Угу, ось і наш головний приз. Нічогенько так, високий, злегка шатенистий та пронизливо зеленоокий. Правда, коротко стрижений та прилизаний, але це вже мої особисті антивподобання.

 – Його високість Райнар Скайлер.

Ага, повітряного красеня за версту відрізниш. Плечі ширше – одразу видно, не в черв'яка обертається, а цими самими плечима в польоті відмінно працює. Ну, крилами, в сенсі. Волосся чорне, так і майорить, немов саме собою – ловить будь– які повітряні коливання. Очі карі, майже червоні. Не здивуюся, якщо в роду ще і вогняні затесалися...

Втім, це неможливо. На жаль.

 – Його високість Негон Булл.

Хм, це вони йдуть по черзі народження? Ідіотська традиція, насправді. Але що взяти з драконів. Або, може, по силі? Так– то красавчик теж рельєфний, тільки блондинистий і блакитноокий. Гарний. І все ж, хто з них сильніший?

Серед інших одинадцяти учасниць сиджу за традиційним трикутним столом. По чотири у кожного ребра. Поруч Торія, місця строго розписані – мабуть, щоб наречені не побилися. Ще б пак, вершин– то всього три, де і стоять стільці для наречених. А нас он скільки.

Втім, легким рухом руки – чарівної і темної, зрозуміло, – я сиджу біля однієї з обрізаних вершин, як раз тієї, де повинен сісти потенційний жених моєї підопічної. Можна було б Торію посадити з предметом її сподівань, але я вирішила, що мені вона потрібніше. Раптом підказати щось знадобиться. Тому їй випало містечко поруч...

Очі в дівчини сердиті, підозрює, що я начаклувала. Але мовчить, і молодець.

Ну, йди до нас, Тодор слизькохвістий, розглянемо ближче, що ти за рибка.

Принци окидають нас поглядами, поки розпорядниця представляє по черзі кожну, а наречені, чиє ім'я названо, кокетливе кивають.

Тільки повітряник, котрий Райнар, якось зовсім не цікавиться нареченими. Зате встигає непомітно підморгнути розпорядниці та прихопити келих з підноса, попутно ковзнувши рукою по талії несучої його служниці.

У, бабій. Не люблю таких, хоча усі дракони в тій чи іншій мірі бабії. Немає в них гідних конкурентів серед людей. Дівчата щасливі, якщо амулет на них вказує, на відбір усі мріють потрапити. І звабити, звичайно. А ті й користуються, розбивають дівочі мрії. Та серця докупи.

Райнар на секунду затримує погляд на моєму обличчі – обличчі Оліві, зрозуміло. Невинно копилю риб'ячі губки. Принц, не чекаючи, поки всіх наречених представлять, раптом йде на місце Тодора.

 – Ваша високість, – хмуриться розпорядниця, Тодор теж невдоволений відступом від протоколу, але, мабуть, вважає нижче своєї гідності битися з собратом за місце.

 – Не звертайте на мене уваги, – махає рукою Райнар, зручно влаштовуючись між мною і дівчиною на ім'я Юллі, яка сидить з іншого боку кута.

Ага, а ось це цікавий екземпляр. Не настільки гарненька, як інші претендентки, а значить... цілком можливо, вибрали її швидше за магію, ніж за зовнішність. Придивлюся.

 – Чекали? – гмикає принц, Юллі посміхається рівно, трохи опускає очі.

Ось др-ракон, усі плани мені зламав! Але на драконів я впливати не можу, на жаль.

 – Ні, – теж посміхаюся чарівно, за що удостоюється гострого погляду принца повітря. Поспішаю пояснити: – Нам сказали, що тут сяде його високість Тодор.

 – Але ж я краще, – широко посміхається головний бабій.

Тільки я все ще не можу забути його погляд.

Змушую себе заспокоїтися. Він не може чути магію Темної, я занадто довго вчилася приховувати її від жаб і інших земноводних!

 – Повірю вам на слово, – погоджуюся, згадуючи, що моя протеже мала намір спокушати іншого ящера. Тому підштовхую ліктем Торію: нехай ловить своє щастя, коли вже так склалося.

 – А які нас чекають випробування? – одразу ж намагається осідлати дракона дівчисько.

Ух, краще б інтимну розмову завела, прощупала, які дівчата йому подобаються. З іншого боку, усі примовкли, прислухаються – опинилася в центрі уваги. Теж не погано.

Хоча, принц майже неприховано позіхає:

 – Це вам розповість чарівна Вільгелінна, – обдаровує розпорядницю таким поглядом, що та буквально тане.

Придивляюся уважніше. З людей – а раніше в розпорядники відборів ставили драконів з драконесами. Ще молода, але вже далеко не юна.

Втім, мені-то легше, на людину моя магія краще діє. Ось посадила мене поруч із принцом... хоч і не з тим.

 – Дорогі дівчата, – посміхаючись, вимовляє Вільгелінна. – Найпершою буде перевірка на незайманість, але я впевнена, усі ви її легко пройдете.

 – Але, – скидається, червоніючи, одна з дівчат на іншому кутку. – Адже ми її вже проходили?

 – Ось тому я і впевнена, що буде легко, – посміхається на тридцять два розпорядниця.

 – Але навіщо повторювати? – дивується ще хтось із наречених.

 – У нас свої методи, – вимовляє Райнар з легкою зневагою, в якій читається «ми вашим людським не довіряємо».

Ого, схоже, допомога Темної Феї знадобиться не одній Оліві. Я тут, курчатка, не дрейф. Всім допоможу обійти драконячі перевірки. Самі-то мабуть теж не незаймані, а дівчат їм цнотливих подавай!

Спостерігала я зі свого стазиса за одним феміністичним світом, перейнялася, можна сказати, духом. Навіть дуже.

 – Сьогодні ви всі втомилися, – продовжує професійно посміхатися розпорядниця. – Відпочивайте. Завтра на нас чекає перевірка. Зате післязавтра – бал-знайомство.

 – Як це по-драконячому, – тихо пирхаю, схиляючись до Торіі. – Спочатку переконатися, що наречені цнотливі, і тільки потім знайомитися.

 – А для чого витрачати час на зіпсований товар? – заявляє Райнар, не голосно, але все ж найближчі дами не можуть не почути.

Помічаю, як холодно виблискують очі Юллі, як збентежено опускає вії одна з тих, хто питала. Феєчка Анабель подбає про вас, дівчатка.

 – Сподіваємося, ви встигните звикнути, освоїтися, – продовжує розливатися розпорядниця з довгим ім'ям. – Обов'язково будуть ще бали, на них запрошені менш знатні дракони. І почнуться, власне, випробування. Впевнена, ви всі їх легко пройдете!