Епілог

Місяць потому. Світський захід в Ірландії.

— Чули, чули? Кажуть, королівського лікаря з Шотландії розібрав нервовий приступ. Лежить, зовсім не встає.

— Його дочка втекла з жінкою. Від сорому й не таке могло розібрати.

— Я бачив його у власному окрузі, коли була запрошена на п'єсу. Виглядав зовсім погано.

— Він ніколи не мав добрий вигляд.

— Але минулого разу навіть губи були сині.

…

Тим часом у Шотландії.

Поки високе суспільство обговорювало плітки, Джим знову і знову відправляв прийдешніх юнаків. Норман звелів розіслати працівникам листи про те, що граф потребує слуги.
Юнак робив це, а потім віддавав кожному по кілька центів і просив Естер дати їм юшки за довгу дорогу.

— Вони заслуговують хоч трохи турботи за такий шлях, — посміюючись, Джим вштовхнув у кімнату Нормана візок з їжею.

Господареві вдавалося знову повертати голову і навіть стискати пальці. Але все інше робив за нього Джим. Їжа, питво, вся інша гігієна.

Норман ненавидів це і вимагав, щоб йому прислали нового слугу, але кожного Джим відправляв возз'єднатися, самостійно доглядаючи за господарем.

— Ти втомишся, — процідив Норман.

— Тільки коли ви зможете хоча б їздити на візочку. — Весело відповів йому юнак, негласно ставши новим господарем дому.

***

Рік потому.

У Нормана не ворушилися руки, тільки пальці. І ноги не ходили. Але він зміг сісти.
Джим міцно прив'язав його мотузками до крісла на колесах і потягнув на вершину урвища:

— Надто багато часу ви пробули вдома. Аж і пліснявою вкрилися. — Сміявся він, передчуваючи нову зустріч зі своєю акторською родиною. Втім, не збираючись повертатися.

КІНЕЦЬ