Розділ 135

Марія вийшла на подвір'я, кутаючись у вовняну чорну накидку, одну з тих, що Алістер купив під час їхніх подорожей по холодних країнах.

Її названий батько був тим ще поціновувачем моди та разом із Хоупом завжди забігав на різноманітні ярмарки, зазирав у кожен прилавок, а іноді навіть заходив в ательє до відомих швачок, які робили сукні для багатих дам.

Вони ж і добували концертні костюми. Деякі ночами перешивали й покращували, деякі різали й розшивали. Але завжди працювали на славу.

Хоуп розумівся у мистецтві одягу, а Алістер просто обожнював вбиратися.

Їхній тандем склався легко й природно. Більше ніхто з трупи не поділяв таких смаків. Марії та Єрмону була до душі математика. Деклан замикався у себе й писав сценарії. Реджинальд прокладав дорогу і домовлявся про міські сцени. А Джим бігав на головні площі й дивився, що зараз грають інші трупи та наскільки добре вони це роблять — приносив новини. Кожен був зайнятий своїм. І всередині їхньої родини завжди був мир, спокій і порядок. Марія йшла з легким серцем. І хоча на вулиці було холодно, небо стало сірим, а вітер нещадно обривав білі квіти першого цвітіння — вона перебувала в чудовому розташуванні духу.

Вчорашня розмова з Джимом зняла камінь з її душі, і вночі вона спала чудово. Постіль у домі бургомістра була м'якою, юшка не ситною, але теплою. І до того ж вона була в передчутті втечі.

Марії подобалось нариватися на ризик. Внутрішнє чуття штовхало її шукати щось чудове, нове і яскраве. А заборони лише підсилювали свербіж усередині неї.

Вона вийшла на коротку прогулянку біля майбутнього помосту. Працівників ще не було. За вчорашній день вони встигли поставити опори та покласти перший шар перекриттів. Це все ще була хитка конструкція, але до завтрашнього виступу робота буде закінчена.

Після відходу Джима вона кілька разів намагалася виступити за нього в ролі гейші або Кармен — але вистави провалилися. У неї не було таланту вивчати тексти, вживатися в них і виходити до публіки не Марією, а героїнею п'єси. Навіть найневибагливіші слухачі відчували фальш і йшли одразу після першої сцени, не забувши кинути гнилий помідор на поміст.

Після цього Реджи попросив Деклана перекроїти сценарії, і Марія знову залишалася в тіні. Втім, до слави на сцені вона й не тягнулася, так що була лише рада позбутися тягара.

— Вітаю… — Пролунало тихе.

Вона обернулася і зустрілася очима з милою дівчиною. Та наділа білосніжну закриту сукню, поділ якої вже встиг вкритися брудними плямами. Але незнайомку це не бентежило. Вона стояла прямо перед Марією зі скромною косою на потилиці, склавши руки перед собою, і зовсім не усміхалася, хоча її очі збуджено блищали.

— Вітаю. — Марія не вміла робити реверанси, тому просто простягнула руку. Грубий чоловічий жест. Незнайомка оторопіла і широко розплющила очі. Але вагалася лише мить і простягнула їй руку у відповідь. — Ви ж не служниця тут? — Дорога тканина її сукні, старомодний крій. Все виказувало в ній незвичайну дівчину.

— Шарлотта ван дер Кім. — Тихо промовила.

— О, — протягнула вона, — то це на вас збирався одружитися мій Джим?